Глава 20. Відлуння Антарктиди та Марсіанська Кувальня

Іліс Вейн

ПРОЄКТ «ОКТАГОН»

Том 2: Темні Творці

Глава 20. Відлуння Антарктиди та Марсіанська Кувальня

Лазуровий тунель підпростору м’яко розсіявся, і крейсер «Одіссей» вийшов на ближню орбіту Землі.

З висоти кількох сотень кілометрів рідна планета виглядала поранене, але живе свідчення грандіозного протистояння. Чорні смуги випалених лісів у Північній Америці та велетенські парові хмари над Атлантикою поступово розгонив океанський вітер. На поверхні вже працювали тисячі відновлювальних команд Альянсу, а над найбільшими містами спалахували нові, локальні фазові щити.

Марк Валент стояв у командному відсіку «Одіссея», спостерігаючи за оновленням тактичної карти. Його бронекостюм було очищено від нагару, а в очах замість занепокоєння панував холодний розрахунок.

— Сигнал із головним командним бункером «Октагон-1» відновлено, — повідомив доктор Леві, виводячи на панорамний екран канал захищеного зв'язку. — Інженерні бригади розкопали центральний термінал під антарктичним льодом. Генерал Ковальчук на лінії.

На екрані з'явилося зображення ситуаційного центру. Зруйновані перекриття були укріплені тимчасовими металевими балками, навколо мигтіли аварійні системи живлення, але сам генерал Ковальчук стояв рівно, у закривавленому, але випрасованому кителі.

— «Альфа»! «Одіссей»! — у голосі генерала проривалася стримана гордість. — Ми бачили відголоски вашого підпросторового стрибка. Ви дійсно повернулися з Нульового Сектора?

— Виконано, пане генерале, — спокійно відповів Марк Валент. — Сержант Молот евакуйований і перебуває в медичному ложементі. Спроба ворога зламати нашу нейронну мережу зупинена.

Ковальчук важко зітхнув, його жорсткі риси обличчя на мить пом'якшилися:

— Це найкраща новина за останні три доби, капітане. Молот — справжній кремінь. Але у нас є нові дані, які ви маєте побачити негайно. Поки ви здійснювали рейд, зворотна хвиля коду Архітекторів, яку ми пропустили крізь щит Землі, пробудила глибинний осередковий вузол під марсіанським базальтом. Це прадавня Кувальня Октагону — автоматизований комплекс Древніх для виробництва важких фазових кораблів.

— Кувальня... — Тор підійшов ближче до екрана. — Ми вважали, що всі заводи Древніх були знищені під час Першої Чистки.

— Вона була закосервована на глибині п'ятдесяти кілометрів під поверхнею впадини Хеллас, — уточнив Леві. — І вона запустилася! Проте супутники фіксують, що ворог уже виявив цей сплеск енергії. Ворожі авангардні дрони вже висаджуються на поверхню Марса!

— Вони намагаються знищити Кувальню до того, как ми знімемо захисне блокування, — суворо мовив Марк. — «Одіссей», курс на Марс! Висаджуємося негайно!

Червона планета зустріла загін «Альфа» пекельною бурею. Піщаний шквал із марсіанського базальтового пилу піднімався на висоту кількох кілометрів, закриваючи горизонт криваво-рудою завісою.

Штурмовий десантний бот «Альфи», прорізаючи щільну атмосферу Марса, летів на максимальній швидкості прямо у велетенську рівнину впадини Хеллас. Сканери бота божеволіли від завад: передові загони Творців вже встигли розгорнути на поверхні планети свої дзеркальні векторні випромінювачі.

— Попереду вогневий заслон! — закричала Тінь, затискаючи важелі управління.

З-за базальтових скель вирвалися десятки черфоно-чорних променів деструкції. Вони прошивали піщану бурю, залишаючи в повітрі каналу випаленого, іонізованого газу.

Один із променів черкнув по лівому крилу десантного бота. Корпус катера здригнувся, з системи охолодження з диким свистом вирвався струмінь розпеченого фреону, а антигравітаційні стабілізатори спалахнули аварійними червоними вогнями.

— Втрачаємо висоту! — заричав Марк, вхопившись за верхній поручень і перевіряючи засувки свого бронекостюма. — Тіне, жорстка посадка! Висаджуємося на ходу!

— Всі у шлюз! — скомандувала дівчина, закладаючи катер у затяжне піке.

Палаючий десантний бот на швидкості триста кілометрів на годину врізався у марсіанський пісок, зоравши носом глибоку траншею завдовжки в сотню метрів. За секунду до того, як паливні баки катера детонували, десантний шлюз вистрілив відстрільними піропатронами, і Марк, Тінь та опритомнілий Молот, захоплений у новий титановий екзоскелет, вискочили на розпечений базальт.

Навколо них уже вишиковувалася півколами лава ворога.

Понад п'ятдесят важких квадріумних руйнівників та сотні голчастих дронів Творців виринали з піщаної бурі, закриваючи доступ до велетенського кратера, на дні якого палахкотіло блакитне сяйво відчинених воріт Кувальні Октагону.

— Нас чекали! — вигукнув Молот, розгортаючи спарений важкий прискорювач маси на своєму правому маніпуляторі. — Нарешті справжня бійка!

Сержант першим відкрив вогонь. Його оновлений «Вулкан», заряджений ураново-кристалічними сердечниками з кодом Архітекторів, вибухнув безперервним сліпучо-білим полум'ям. Перші три важкі руйнівники Творців, які намагалися зімкнути кільце оточення, під тиском кінетичного удару розпалися на шматки палаючого квадріуму.

— Тіне, береш на себе снайперські вежі ворога на скелях! — скомандував Марк, висуваючи з зап'ястя подвійне плазмове лезо. — Молот — тримай центр і закривай нас від векторних променів! Я пробиваю коридор до входу в Кувальню!

Тінь миттєво зробила ривок за найближчу базальтову брилу. Її гвинтівка, перепрограмована під нові частоти, видавала сухий, металевий звук при кожному пострілі. Кожен її фазовий шар влучав точно у фокусуючі кристали ворожих випромінювачів на вершинах скель — один за одним вежі Творців вибухали яскравими білими спалахами, осипаючи пісок розпеченим металевим дощем.

Марк Валент рвонув уперед, наче розлючений тигр. Його новий бронекостюм, інтегрований із кодом Архітекторів, створював навколо капітана локальне фазове поле, яке відбивало дрібні голки дронів.

Зблизившись із шеренгою ворожих автоматів, Марк зробив дикий стрибок на висоту десяти метрів. У повітрі він активував підствольний плазмовий розрядник, обрушивши на ворожий стрій суцільний вогняний шторм. Плазмова хвиля випалювала квадріумні суглоби машин, перетворюючи їх на нерухомі купи брухту.