Глава 16. Крізь квантовий завіс

Тиша у головному ангарі крейсера «Одіссей» була настільки густою і важкою, що здавалося, ніби її можна було різати ножем. На холодній металевій палубі застигли знівечені уламки винищувачів, що брали участь у кривавій битві біля Марса, а техніка Асґардів безперервно гула, скануючи залишки масивних енергетичних полів.

Марк Валент стояв біля розбитого термінала, спираючись однією рукою на металевий поручень. Його обличчя перетинав багряний шрам від опіку, а погляд був прикутий до великого голографічного монітора, на якому застигли останні зафіксовані координати підпросторового розриву, куди зник другий Мережевий Флагман Творців. Разом із ним у пекло чужого простору пішов Молот.

Сержант, у заблокованому та понівеченому екзоскелеті, опинився у полоні ворога, ставши живим містком для їхнього математичного аналізу коду Архітекторів.

— Ми не можемо чекати, поки вони повністю викачають нейронну мережу його костюма та розшифрують наші захисні частоти, — промовив Марк. Його голос лунав низько, але в кожному його складі відчувалася залізна, крижана рішучість. — Якщо Творці зламають архітектурну матрицю, наступного разу Земля не витримає навіть першого удару.

Тінь підійшла до капітана, тримаючи в руках перепрограмований фазовий планшет. Її обличчя було блідим, проте в очах горіло те ж саме безкомпромісне полум'я.

— Тор і Леві закінчили первинний аналіз сигнатури підпросторового стрибка, — сказала вона, передаючи планшет капітану. — Флагман пішов не у випадковому напрямку. Вони відступили до свого головного центру логістики, який вони називають «Нульовим Сектором» — углиб незвіданого скупчення зірок, що межує з нашою галактикою. Там концентрація їхніх монолітів у десятки разів вища, ніж була біля Марса.

До них наближався Асґард Тор. Його тіло все ще зберігало сліди перенапруження після того, як він віддав власну енергію для порятунку капсули капітана, проте ходівка Асґарда залишалася прямою та чіткою.

— Тінь має рацію, капітане, — мовив Тор, зупиняючись біля голограми. — Проте є ще одна деталь. Коли ворожий Флагман відкрив підпросторовий коридор, мій сканер зафіксував унікальний аварійний імпульс. Це не був сигнал лиха. Це був спрямований квантовий вектор, який Молот зумів випустити в останню секунду, перш ніж його нейронний контур закрився.

Марк різко повернувся до Асґарда:

— Повідомлення? Молот зумів передати координати?

— Не просто координати, — Тор торкнувся голографічного кристала, розгортаючи зашифровану матрицю. — Він передав внутрішню топологію Флагмана. Він показав, де саме Творці тримають живі біологічні об'єкти та захоплені одиниці техніки. Вони помістили його у так звану «Камеру Квантового Поглинання» — у самий центр їхньої обчислювальної мережі, безпосередньо біля головного реактора чорного квадріуму.

Доктор Леві вийшов із технічного відсіку, витираючи руки від машинного мастила, і долучився до розмови:

— Це суїцидальна місія, капітане. Проникнути на стокілометровий Мережевий Флагман у їхньому власному секторі, де кожна стіна і кожна молекула підпорядковані їхньому коду — це все одно, що йсти з голими руками на цілу армію безсмертних машин. Навіть із нашими новими костюмами та кодом Архітекторів шанс на успіх менший за п'ять відсотків.

Марк Валент повільно опустив погляд на власні руки, на яких усе ще затягувалися опіки після випромінювальної камери. Перед його очима стояли кадри марсіанської битви, палаючі залишки Місячної бази та образ сержанта, який до останнього тримав оборону та закривав собою евакуаційний вектор.

— П'ять відсотків — це краще, ніж нуль, — сухо й твердо відповів капітан. — Молот прикрив мій відхід і дав нам шанс вижити. Ми не залишаємо своїх на полі бою. Це правило загону «Альфа». Якщо Творці думають, що можуть просто так забирати наших людей у свої чорні камери, вони дуже помиляються. Ми йдемо туди.

Тінь мовчки кивнула, перевіряючи засувки на своїх фазових пістолетах і закріплюючи на поясі додаткові заряди з кодом Архітекторів.

— Я готовіша, ніж будь-коли, — тихо мовила вона.

Тор поглянув на людей своїми глибокими чорними очима і зробив легкий уклін головою:

— Асґарди підуть з вами до кінця. Наш крейсер «Одіссей» готовий до переобладнання для прихованого підпросторового стрибка. Ми використаємо залишки сигнатури самого Флагмана, щоб замаскувати нашу присутність, коли вийдемо з тунелю в Нульовому Секторі.

— Чудово, — Марк підняв свій новий тактичний шолом, який техніки щойно відновили після катастрофи. — У нас є рівно сорок вісім годин, доки їхній аналітичний центр повністю не зламає нейронні фільтри Молота. За цей час ми маємо підготувати штурмовий бот, завантажити розширену матрицю Архітекторів і пробити їхній захист ізсередини.

Крейсер «Одіссей» почав повільно розвертатися у відкритому космосі, готуючись до найнебезпечнішого стрибка у своїй історії. Загін «Альфа», хоч і зраннений, розбитий та втративши частину своєї сили, знову збирався у єдиний кулак.

Війна переносилася у саме серце Імперії Творців. Попереду на них чекав холодний, чужий світ, де закони фізики належали ворогу, але де людська воля та бойове братерство були єдиною зброєю, здатні зламати будь-яку матрицю.