Глава 13. Вогняний заслон біля Марса

Космічний простір поблизу Червоної планети більше не нагадував той звичний, холодний і мовчазний вакуум, до якого звикли людські астрономи. Простір буквально палав і тріщав від суцільних просторових зсувів. Мільйони км² міжгалактичної порожнечі були прорізані яскраво-червоними векторними лініями, якими моноліти Творців намагалися остаточно зшити й деформувати реальність, перетворюючи фізичні закони Сонячної системи на власну, крижану математичну матрицю.

Два надлегкі винищувачі Асґардів класу «Стріла», керовані Марком Валентом та Тінню, вирвалися з нижнього десантного шлюзу «Одіссея», наче два сріблясті спалахи. За ними, охоплений важким фазовим щитом, йшов модифікований десантний бот, у якому Молот облаштував вогневу позицію для важкої кінетичної батареї.

— «Альфа-1», зв'язок стабільний! — пролунав у шоломофоні Марка голос Тіні. Її винищувач йшов рівно у пів сотні метрів ліворуч, здійснюючи складні фазові маневри для збиття прицільних матриць ворога. — Бачу перший штурмовий клин монолітів. Вони не використовують звичайну плазму. Вони запускають дзеркальні розриви!

— Прийнято, «Альфа-2»! — відповів Марк, затискаючи ручки управління. Біомеханічний корсет на його тулубі здавлював зламані ребра, перешкоджаючи зсуву кісток під час диких перевантажень у двадцять одиниць. — Не входьте у прямий контакт із червоними променями! Використовуємо імпульсні гармати на частоті Архітекторів!

Поперед них сунула перша хвиля ворога — дванадцять тридцятикілометрових чорних монолітів, оточених тисячами кристалічних дронів-дробильщиків. Ці дрони нагадували зграї механічних саранч із випаленого квадріуму, які рухалися зі швидкістю понад п'ятдесят кілометрів на секунду, готуючись атомізувати будь-яку матерію на своєму шляху.

— «Альфа-3» на зв'язку! — заричав Молот із десантного бота. На тактичному моніторі було видно, як сержант, затиснутий у титановому екзоскелеті, навів два спарені фазові прискорювачі на наступаючу зграю. — Хлопці, розступіться! Я завантажив у стрічку нові ураново-кристалічні сердечники, розроблені Леві! Час перевірити їхню забійну силу!

Важка батарея десантного бота вибухнула безперервним, сліпучо-білим вогнем.

Снаряди, збагачені розшифрованим кодом Архітекторів, вилітали з розпечених стволів зі швидкістю, що наближалася до світлової. Перша ж черга розірвала передню лаву кристалічних дронів. Замість того, щоб просто розпадатися на шматки, чорний квадріум Творців при контакті з новими сердечниками вступав у нищівну анігіляційну реакцію. Дрони спалахували білосніжними спалахами і випаровувалися, залишаючи після себе лише порожній, очищений від червоної матриці вакуум.

— Працює! — закричав Молот, продовжуючи поливати вогнем лівий фланг ворожого клину. — Скрипляться, потвори! Воно їх пече!

— Не розслаблятися! — скомандував Марк, кидаючи свою «Стрілу» у круте піке під носову секцію передового моноліту. — Головні кораблі не реагують на легку кінетику! Тор, що з іонним залпом «Одіссея»?

З містка крейсера пролунав спокійний, але напружений голос Асґарда:

— Накопичувачі випромінювача заряджені на дев'яносто відсотків, капітане! Проте один із Мережевих Флагманів класу «Піраміда» виставив перед авангардом дзеркальний фазовий щит! Якщо ми вистрілимо зараз, дев'яносто відсотків енергії відіб'ється назад у наш флот!

— Тіне, бачиш фокусуючі кристали на бокових гранях Флагмана? — запитав Валент, вирівнюючи курс винищувача прямо на гігантську чорну структуру, що затьмарювала собою марсіанські супутники Фобос і Деймос.

— Бачу три вузлові точки, — миттєво відповіла снайперка. Вона перевела системи своєї «Стріли» у режим максимальної фазової концентрації. — Вони захищені локальними силовими полями, але якщо пробити їх синхронним ударом із двох точок, щит Флагмана згасне на чотири секунди.

— Чотирьох секунд Тору вистачить, — сказав Марк. — Заходимо за вектором три-два-нуль! Синхронізація залпу через три... дві... одну... Вогонь!

Два сріблясті винищувачі випустили носові фазові промені високої щільності. Сліпучі біло-сині голки світла пробили вакуум і влучили точно у дві бокові грані Мережевого Флагмана. Локальні силові поля Творців затріщали, перевантажені кодом Архітекторів, і з гучним квантовим тріском розпалися.

Дзеркальний щит стокілометрової піраміди на мить згаснув, оголюючи її незахищене, палахкотливе червоне ядро.

— Тор! Зараз! — заричав Марк у мікрофон.

З носової частини крейсера «Одіссей», який йшов укриттям за марсіанською орбітою, вирвався гігантський, тридцятиметровий у діаметрі промінь первинного світла. Іонний залп, повністю проштрикнутий матрицею Архітекторів, прорізав космічний простір і врізався прямо у відчинене серце ворожого Флагмана.

Вибух був колосальним.

Простір навколо Марса спалахнув сліпучим білим сяйвом, яке було видно навіть із поверхні Землі. Стокілометрова піраміда Творців почала згортатися сама в себе, руйнуючись на атомарному рівні і затягуючи у свою гравітаційну лійку десятки дрібніших монолітів.

— Мінус один Флагман! — вигукнув Молот, відстрілюючи чергову стрічку по залишкам дронів. — Ось це я розумію — аргумент!

Проте радість бійців була передчасною.

Решта два Мережеві Флагмани та понад сорок монолітів, зрозумівши загрозу від розшифрованого коду, не стали вступати у подальший ближній бій. Вони миттєво перебудувалися у суцільний стінний фланговий порядок і перенаправили весь свій накопичений енергетичний потенціал не на «Одіссей» чи винищувачі, а прямо на вектор Землі.

З їхніх носових секцій вирвався об'єднаний, пронизливо-червоний промінь деструкції колосальної потужності. Цей промінь був призначений для того, щоб пробити шар атмосфери Землі і за секунду випалити координаційний центр «Октагон-1» в Антарктиді.

— Ні! — закричала Тінь.

— Тор! Попереджайте Ковальчука! — заричав Марк, розвертаючи «Стрілу» на граничній швидкості. — Вони атакують планету прямо зараз!

У ситуаційному центрі «Октагон-1» під триметровим товщем антарктичного льоду підлога ходила ходором. Усі системи бази працювали на межі критичного розплавлення. На центральному голографічному екрані було видно, як червоний вектор деструкції Творців мчить до Землі зі швидкістю світла.