Глава 11. Рани та розрахунки

Підпросторовий тунель проганяв навколо крейсера «Одіссей» лазурові хвилі стиснутого часу та простору, відбиваючись у дзеркальних панелях лікувального блоку м’якими, заспокійливими відблисками. Після пекельної спеки та радіаційного чаду у випромінювальній камері тиша лазарету здавалася бійцям загону «Альфа» майже неприродною, крихкою та штучною.

Марк Валент лежав у глибокому регенераційному ложементі. Прозоро-блакитний медичний гель Асґардів повільно всотувався у важкі опіки на його грудях та руках, тамуючи дикий біль і виганяючи з тканин залишки радіаційного ураження. Лазерні сканери нечутно ковзали вздовж його тіла, затягуючи мікроскопічні тріщини на зламаних ребрах та стимулюючи відновлення м’язових волокон.

Поруч із капітаном, на сусідній кушетці, сиділа Тінь. Дівчина вже мала наведемо правильну пов’язку на пораненому плечі і методично, із залізним спокоєм, розбирала та чистила залишкові вузли свого фазового пістолета. В її темно-карих очах читалася втома, але спина залишалася прямою, наче викутою зі сталі.

— Ти знову ризикував усім, Марку, — тихо мовила вона, не перериваючи механічної роботи. — Подати фазовий розряд бронекостюма через власне тіло у кристалічну шину... Це була межа біологічних можливостей людини.

— У нас не залишалося інших варіантів, Тіне, — голос Валента лунав хрипко, але в ньому вже відчувалася поворотна сила. Він повернув голову до дівчини, перемагаючи опір м’язів. — Якби ми забарилися бодай на три секунди, силова сітка Флагмана розірвала б «Одіссей» на молекулярній рівні. Ми мали дати Тору можливість вплести код Архітекторів.

— І ми дали цей шанс, — до розмови долучився Молот.

Сержант сидів у протилежному кутку залу, спираючись на масивні металеві поручні. Його нога, оброблена біологічним клеєм Асґардів та зафіксована легким титановим екзоскелетом, більше не кровоточила, хоча кожен рух усе ще давався йому з важким зітханням. Молот тримав на колінах знімний ствольний блок свого «Вулкана» і роздивлявся оплавлені фазові канавки.

— Наш «Вулкан» витримав уже другу міжгалактичну м’ясорубку, — похмуро, але з усмішкою мовив Молот. — Хоча техніки на Землі точно братимуться за голови, коли побачать, на що перетворився прискорювач маси. Нам потрібні нові фазові стрічки та повне переформатування кінетичних блоків. Звичайний уран проти нових монолітів Творців вже не працює так, як хотілося б.

— Зате код Архітекторів працює бездоганно, — почувся слабкий голос із центральної медичної капсули.

Артур Леві повільно розплющив очі. Його обличчя усе ще залишалося блідим, а під очима залягли темні тіні від перенесеного шоку та важкої втрати крові, проте діагностичні датчики над його головою вже змінили колір із тривожного червоного на стабільний зелений. Завдяки зануренню у високопоживну середу Асґардів внутрішня кровотеча була повністю зупинена, а розірвані тканини черевного преса почали активну регенерованість.

— Док! Ти повернувся до тями, — Марк намагався піднятися з ложемента, але система стабілізації м’яко притиснула його назад. — Не поспішай вставати. Тобі дісталося найбільше.

— Я в порядку, капітане... відносно в порядку, — Леві зробив повільний вдих і за допомогою гіпертрофованої маніпуляційної системи капсули перевів свій особистий планшет у режим проекції. — Я чув вашу доповідь про штурм Флагмана. Поки ви перебували у випромінювальній камері, я встиг проаналізувати вхідні дані, які ми зняли з ретранслятора у мертвому місті.

Над лікувальними капсулами спалахнула тривимірна карта міжгалактичного кластера. На ній, окрім Чумацького Шляху та галактики Андромеди, висвітлювалися сотні променистих векторів, що з'єднували між собою згаслі вузли Творців.

— Подивіться сюди, — Леві вказав пальцем на центральне скупчення сяючих точок. — Знищений нами Вузол у безеховій пустоті дійсно виключив систему глобальної деактивації нашої спадщини. Проте сімнадцять інших вузлів не просто стоять у режимі очікування. Вони почали перерозподіляти обчислювальну потужність.

До розмови приєднався Тор, який увійшов до лазарету разом із командувачем Фреєм. Асґард був перев'язаний сріблястою захисною тканиною, але його рухи знову набули звичної плавності та виваженості.

— Доктор Леві правий, — мовив Тор, зупиняючись біля голограми. — Поглинувши зворотний код Архітекторів через Мережевий Флагман, решта вузлів Творців усвідомила: людство та Альянс володіють первинною матрицею спротиву. Вони більше не намагатимуться деактивувати наші артефакти дистанційно. Вони переходять до фази безпосереднього силового очищення.

— Що це означає на практиці? — суворо запитала Тінь, відкладаючи розібраний пістолет.

— Це означає, що вони збирають свої бойові моноліти у єдиний штурмовий кулак, — відповів командувач Фрей, змінюючи масштаб карти. — Наші глибокі підпросторові сканери зафіксували масове переміщення об'єктів у секторі галактики Трикутника. Вони більше не розпорошують сили. Вони готують прямий удар по ключових вузлах нашої оборони: по Землі, Атлантісу та Чулаку.

Марк Валент замислено подивився на карту. Зламанні ребра нагадали про себе тупим болем, але його розум працював чітко й холодно.

— Скільки у нас часу до їхнього виходу у наш простір? — запитав капітан.

— Приблизно сімдесяти двох годин за земним відліком, — мовив Тор. — За цей час «Одіссей» встигне дістатися Сонячної системи, а ми мусимо передати розшифровану матрицю Архітекторів усім кораблям Альянсу.

— Сімдесят дві години... — Молот підвівся, важко спираючись на титановий екзоскелет legs. — Це небагато, але цілком достатньо, щоб переозброїти наші «Вулкани», спорядити нові фазові елементи і зустрівши цих кристалічних потвор так, щоб їм заклало усі їхні квантові вуха.

— Молот правий, — Валент нарешті відключив систему стабілізації ложемента і повільно опустив ноги на холодну підлогу лазарету. Двигуни «Форпосту» на його спині з тихим гудінням ініціалізували перезапуск. — Ми не будемо чекати їх у пасивній обороні. Якщо вони хочуть очистити наш Всесвіт, їм доведеться пробиватися крізь кожен корабель Альянсу.