Глава 9. Тіні на борту «Одіссея»

Сліпучо-біле сяйво телепортаційного променя Асґардів розпалося на мільярди крихітних квантових іскор, залишкові вібрації яких ще кілька секунд відлунювали у хребтах виснажених бійців. Повітря навколо змінувалося миттєво: замість пекучого, важкого від металевого пилу й озону дихання мертвого світу, легені наповнилися стерильною, глибоко профільтрованою прохолодою бортової атмосфери крейсера «Одіссей».

Приголомшливий тиск гравітаційного поля невідомої планети зник. Натомість м'які, ідеально відкалібровані антигравітаційні ложементи лазаретного відсіку прийняли на себе вагу напівруйнованих бронекостюмів групи «Альфа».

Медична капсула з непритомним доктором Леві автоматично в'їхала в центральну стабілізаційну нішу. Світлові маніпулятори Асґардів миттєво оточили контейнер, прорізаючи залишкову броню і виводячи на прозорі кристалічні дисплеї діаграми внутрішніх пошкоджень вченого.

— Критична втрата плазми та глибоке фазове ураження внутрішніх органів, — пролунав спокійний, розмірений голос Асґарда Фрея, який очолював медичну службу крейсера. Його довгі пальці торкнулися сріблястої панелі управління. — Проте ми встигли. Синхронізація клітинного контуру розпочата. Його життя більше не перебуває під прямою загрозою.

Молот важко опустився на металеву кушетку. Його розірвана нога, затиснута тимчасовим дріп-кабелем, видавала важкий відгомін болю, але сержант лише міцно зчепив зуби, спостерігаючи, як автоматичний хірургічний лазер розрізає залишки його штанини і промиває рану антисептичним розчином.

— Чорт забирай... — прокректав сержант, витираючи з обличчя засохлу кірку з крові та пилу. — Я вже думав, що ми залишимося на тих базальтових сходах назавжди, як експонати в чужому музеї.

— Ми були близькі до цього, — мовила Тінь, сідаючи поруч із капітаном. Вона дозволила медичному маніпулятору накласти прозору гелеву пов'язку на її поранене плече. Дівчина не зводила очей із розбитого шолома Марка, який лежав на підлозі лазарету. — Якби не той сигнал із вівтаря...

Марк Валент стояв біля оглядового екрана лазаретного відсіку. Навіть після вивиху плеча і трьох зламаних ребер, які зараз методично зрощували мікроструктурні промені Асґардів, він відмовився від знеболювального ін'єкційного контуру. Капітан дивився, як на екрані повільно віддалялася похмура планета з трьома фіолетовими кристалічними кільцями.

«Одіссей» швидко набирав висоту, виходячи з атмосферного колодязя. Проте на оптичних сканерах було видно, як три кільця чорних кристалів навколо планети почали змінювати свою траєкторію. Вони більше не оберталися в ідеальному порядку — після активації древнього ретранслятора Древніх квантова сітка планети дестабілізувалася, і мільйони чорних брил почали хаотично зіштовхуватися одна з одною, викрешуючи у космос гігантські фіолетові дуги просторових розрядів.

— Капітане Валент, — до Марка підійшов Тор.

Його травмоване плече вже було закрите щільним синтетичним коконом, але обличчя Асґарда залишалося виснаженим. — Командувач Фрей підтвердив: дані, які ми передали через ретранслятор піраміди, повністю зафіксовані об'єднаним штабом Октагону-1.

— Що із Землею, Тор? — суворо запитав Марк, повертаючись до вченого. — Поки ми були у безеховій пустоті, Творці завдали повторного удару?

— Ні, — Тор хитнув головою, його темні очі віддзеркалювали глибоку задумливість. — Після того, як наш штурмовик знищив Центральний Вузол і ми перерізали первинний код деактивації, усі орбітальні моноліти Творців у Чумацькому Шляху перейшли у стан пасивного анабіозу. Вони втратили зв'язок зі своїм сервером. Проте... це не означає, що загроза минула.

— Поясни, — втрутилася Тінь, повертаючись до них.

— Координати, які ми зняли з вівтаря мертвого міста, містять карту не просто нашого сектора, — мовив Тор, виводячи на голографічний кристал лазарету деталізовану тривимірну схему. — Це карта Первинної Мережі Творців. Знищений нами Вузол у безеховій пустоті був лише одним із вісімнадцяти аналогічних центрів, розставлених по периметру нашого міжгалактичного кластера.

Молот присвиснув, дивлячись на сотні червоних точок, які спалахнули на тривимірній карті:

— Тобто ми знешкодили лише один їхній командний пункт? А решта сімнадцять усе ще функціонують?

— Вони перебувають у режимі очікування, — уточнив Тор. — Проте головне не це. Дані з ретранслятора піраміди показують, що Творці не створили цей Всесвіт. Вони лише знайшли його в момент Первинного Спалаху і наклали свій математичний код поверх природних законів матерії. А цивілізація, яка звела піраміду на планеті трьох кілець... це були Архітектори. Перша раса, яка чинила опір Творцям мільярди років тому.

Марк Валент підійшов ближче до голографічної карти, уважно розглядаючи символи, які миготіли біля кожного з вісімнадцяти вузлів:

— Якщо Архітектори змогли залишити свій ретранслятор у тому мертвому місті, це означає, що вони розробили спосіб нейтралізації коду Творців без використання Модулів Нульової Точки.

— Саме так, — підтвердив Тор. — Код, який ми відправили на Землю, зараз аналізується залишками систем Атлантіса та вченими Толлани. Якщо ми зможемо розшифрувати первинну матрицю Архітекторів, ми отримаємо зброю, здатну повністю відключити мережу Творців без необхідності здійснювати смертельні штурмові операції всередині кожного вузла.

У цей момент тривожний звуковий сигнал прокотився по всіх палубах «Одіссея». Світло у лазаретному відсіку змістилося з м'якого білого на глибокий лазуровий спектр бойової готовності.

На зв'язок із лазаретом вийшов місток крейсера. Голос місткового оператора Асґардів звучав напружено:

— Командувач Тор! Сканери далекого радіуса зафіксували підпросторовий сплеск у секторі 0-9! З безехової пустоти виходить об'єкт класу «Мережевий Флагман»!

— Що?! — Марк Валент в один крок опинився біля головного термінала. — Вони відслідкували вектор телепортаційного променя «Одіссея»?

— Не просто відслідкували, — відповіла Тінь, яка вже перевіряла залишкові батареї свого фазового пістолета. — Вони знали, що ми використаємо ретранслятор. Вони чекали, поки ми проявимо себе.