Глава 8. Сходи Згаслих

Перший залп розірвав вікове затишшя мертвого міста, наче грім серед ясного неба. Фазовий спалах із пістолета Марка влучив точно в центральне вузлове кріплення передового Стража. Кристалічний павук здригнувся, його матово-чорний панцир вкрився сіткою сяючих тріщин, а за секунду істота розпалася на купи гострих кристалічних уламків, які із дзвоном розсипалися по базальтових плитах.

— Тримати стрій! — вигукнув Валент, вказуючи зброєю у бік першого ярусу східчастої піраміди. — Не дайте їм відрізати капсулу з Леві!

Молот не чекав повторного наказу. Затиснувши гашетку «Вулкана», він випустив щільну, безперервну смугу кінетичного вогню по наступаючих флангах ворога. Важкі уранові снаряди розривали кристалічні маніпулятори, перетворюючи нападників на дрібний, сяючий пил. Повітря навколо бійців швидко наповнилося важким димом, озоном та пекучим відзвуком випаленого кам'яного пилу. Корпус «Вулкана» плювався фазовою кінетикою з неймовірною швидкістю, висікаючи з базальту снопи біло-жовтих іскр.

— Вони адаптуються до траєкторії! — застерегла Тінь. Вона спритно перестрибнула через повалений уламок древніх колон і зробила два точних постріли з пістолета, збиваючи двох павуків, які намагалися непомітно зайти у тил. — Вони не просто нападають, вони цілеспрямовано витискають нас у низину!

— Саме тому ми йдемо тільки вгору! — зреагував Марк, розряджаючи обойму у наступного ворога.

Тор, незважаючи на тяжку травму та випечене плече, намагався підтримувати навколо капсули з Леві слабкий, але стабільний фазовий щит. Його пальці тріпотіли, а з кутиків рота капала срібляста кров Асґардів, але він утримував енергетичне поле, яке відбивало нищівні червоні промені Стражів, не даючи їм пропалити корпус медичного контейнера.

Крок за кроком, залишаючи за собою гірлянди палаючих уламків, група «Альфа» пробивалася до підніжжя гігантської східчастої споруди. Вхід на перший ярус являв собою величні, монументальні сходи, вирізані з суцільного чорного кам'яного масиву. Кожна сходинка була заввишки майже в метр, що створювало колосальні труднощі при транспортуванні важкої та громіздкої медичної капсули.

— Молот, допоможи Тіні! — скомандував капітан, перекриваючи своїм вогнем лівий коридор між колонами. — Я прикрию!

Сержант закинув ремінь кулемета за спину і, заричавши від дикого болю в розірваній та перев'язаній джгутом нозі, разом із Тінню вхопив аварійні ручки капсули. Зібравши залишки сил, вони ривком підняли її на першу сходинку, потім на другу, третю...

Червоні промені Стражів били по базальту навколо них із божевільною інтенсивністю, висікаючи снопи іскор і залишаючи г глубокі, випалені борозни у прадавньому камені. Один із променів прорізав плече тактичного костюма Марка, обпікаючи шкіру, але капітан навіть не здригнувся, продовжуючи вести прицільний вогонь по нових лавах нападників.

На п'ятому ярусі сходів павуки раптово зупинилися. Вони не відступили, але припинили масований штурм, утворивши навколо підніжжя піраміди щільне півколо з сотень сяючих червоних точок, які зловісно пульсували в темряві.

— Чому вони замерли? — уривчасто дихаючи, запитала Тінь, витираючи піт і кров із чола.

— Межа оборонного периметра, — прошепотів Тор, спираючись на виступаючий барельєф стіни. — Ці споруди... вони належать іншій, набагато давнішій епосі. Стражі Творців не наважуються підходити впритул до джерела енергії, бо воно має зовсім іншу квантову природу.

Марк піднявся на верхівку майданчика і озирнувся. Перед ними розгортався величезний, величний внутрішній зал піраміди. На відміну від похмурих руїн зовні, тут стіни випромінювали м'яке, глибоке синє світло. У центрі залу, на піднесеному базальтовому вівтарі, ширяла гігантська кристалічна сфера, яка повільно оберталася навколо власної осі, випромінюючи потужні хвилі чистої енергії.

— Це не технологія Творців, — впевнено мовив Асґард, підходячи до вівтаря. Його чорні очі спалахнули віддихом надії. — Це древній ретранслятор первинних будівельників цього світу. І він усе ще повністю функціонує.

— Ми можемо використати його для зв'язку? — запитав Валент, підходячи ближче та детально оглядаючи структуру.

— Не просто для зв'язку, — Тор торкнувся неушкодженою рукою синього кристала біля основи вівтаря. — Тут збереглися навігаційні карти цього сектора. Якщо я зможу синхронізувати залишки нашого переносного комунікатора з цим джерелом, ми зможемо пробити міжгалактичний шум і відправити підпросторовий сигнал прямо на Атлантіс.

— Скільки часу тобі потрібно? — уточнив Молот, важко опускаючись на підлогу і перевіряючи залишки боєкомплекту. У його кулеметі залишалася лише одна фазова стрічка.

— На прицільне калібрування піде щонайменше п'ятнадцять хвилин, — відповів Тор. — Але є проблема. Активація ретранслятора створить сплеск енергії, який зніме обмежувальний периметр. Стражі зовні одразу підуть на штурм.

Марк Валент подивився на своїх бійців. Виснажені, стікаючі кров'ю, без достатньої кількості набоїв, вони все одно залишалися монолітним загоном, готовим битися до останнього подиху.

— П'ятнадцять хвилин, Тор, — суворо мовив капітан. — Починай роботу. А ми зробимо так, щоб жоден із цих павуків не переступив поріг цього залу.

Тінь мовчки дістала останній магазин до пістолета, а Молот закріпив «Вулкан» на виступі вхідної арки, готуючись до останнього рубежу оборони.

Активація ретранслятора відгукнулася низьким, гучним гулом, що прокотився по всіх ярусах піраміди. Світло синьої сфери спалахнуло в кілька разів яскравіше, пробиваючи високу стелю залу і вистрілюючи вертикальним стовпом енергії прямо в суцільну хмарність планети.

Сигнал пішов у космос. Але, як і попереджав Тор, захисний периметр миттєво розпався.

Зовні пролунав сухий, пронизливий металевий скрегіт. Сотні Стражів Творців одночасно рушили вгору по сходах, заповнюючи собою увесь простір перед входом у зал.

— Почалося! — вигукнула Тінь, займаючи позицію за лівою колоною.

— Вогонь за моєю командою! — заричав Марк, зводячи затвор. — Тримаємо арку!