Глава 2. Протистояння на орбіті

Колосальний моноліт із чорного квадріуму завис над земною орбітою, наче велетенський надгробок, покликаний перекреслити майбутнє людської цивілізації.

Червоні фазові нитки, що вирвалися з його тридцятикілометрового корпусу, продовжували роз'їдати глобальний силовий купол «Спадщина». Енергія Модуля Нульової Точки, яка раніше здавалася людям непорушною основою оборони, тепер дестабілізувалася з загрозливою швидкістю. Вона згасала і розпадалася на базові квантові фрактали, оскільки Темні Творці не пробивали захист кінетичною чи плазмовою силою — вони забирали її назад через первинні коди доступу.

Усередині «Валькірії» панувала сувора, наелектризована тиша, яка буває лише перед вирішальним, смертельним зіткненням.

Капітан Марк Валент стояв у центрі командного містка, затиснувши важелі управління. За прозорим бронесклом панорамного блистера постала картина, яка могла б змусити здригнутися будь-якого пілота Галактики. Велетенська чорна глиба заслоняла собою половину зоряного неба. Вона не випромінювала тепла, не мала радіолокаційного відбиття і не видавала жодного звуку в радіодіапазонах. Вона просто існувала, викривляючи простір навколо себе.

— Точку виходу зафіксовано, — доповів Асґард Тор, його довгі, витончені пальці ковзали по кристалічній панелі з неймовірною швидкістю. — Ми матеріалізувалися за сорок кілометрів від кормового сектора об'єкта. Проте наші сенсори далекого сканування не можуть пробити його зовнішню структуру. Вся наша діагностика гасне на глибині кількох мікрон.

— Леві, що з фазовим контуром? — запитав Марк, не зводячи очей із похмурого моноліта.

— Другий і третій Модулі Нульової Точки зінтегровані в єдину мережу! — закричав доктор Леві з інженерного відсіку. Його голос лунав крізь дикі статичні завади. — Але Марку, будь обережний! Вони викачують енергію з першого МНЛ на Землі! Якщо вони налаштують свої випромінювачі на «Валькірію», наші щити впадуть не за хвилини — за мікросекунди!

— Вони вважають нас пилом, який не здатен дати відсіч, — похмуро мовив Молот, затягуючи плечові фіксатори біля важкої турельної консолі. Його важкий бронекостюм видав тихий, гідравлічний гул. — Слід нагадати цим прадавнім господаркам, що цей пил уміє кусатися.

— Тінь, цілевказання на центральне ребра моноліта, — скомандував Валент. — Передати фазовий імпульс на носові іонні гармати Асґардів. Подивимося, як їхній квадріум витримає перевантажений розряд Фурлінгів.

— Цілі захоплено, — холодно відповіла снайпер, перемикаючи спектральні приціли. — Резонатор у режимі максимального фокусування.

— Вогонь! — віддав наказ Марк.

Носова секція «Валькірії» вибухнула сліпучим, перламутрово-золотим сяйвом. Здвоєні іонні гармати, заживлені від двох МНЛ і підсилені Кодексом Фурлінгів, випромінили концентрований фазовий промінь колосальної сили. Світловий стовп завтовшки у кілька метрів пройшов крізь орбітальний простір зі швидкістю світла і влучив прямо у центральну частину чорного моноліта.

Це був удар, здатний розплавити важкий крейсер Орі або пробити наскрізь континентальну плиту.

Проте результат виявився жахливим у своїй абсурдності.

Сліпучий перламутровий промінь «Валькірії», досягнувши чорної поверхні об'єкта, не викликав вибуху. Він не залишив на гладкому квадріумі жодної подряпини і не розлився силовими хвилями. Чорний метал просто... поглинув енергію. Світловий потік замиготів, згорнувся у вузьку спіраль і безшумно втягнувся всередину моноліта, наче вода, що іде в сухий пісок.

На містку «Валькірії» запанувала приголомшена тиша.

— Ефективність удару — нуль відсотків, — тихо промовив Тор. Навіть у його зазвичай позбавленому емоцій голосі прозвучало глибоке здивування. — Вони не відбивають фазовий розряд. Вони перезаряджають свої внутрішні накопичувачі за рахунок нашої ж атаки.

— Це не просто броня, — прошепотів Леві, дивлячись на сканери. — Це абсолютна енергетична губка! Вони розробили цю матерію ще тоді, коли квантова фізика лише зароджувалася у цьому Всесвіті!

Перш ніж Марк встиг віддати наказ про відхід і зміну тактики, чорний моноліт Темних Творців здригнувся.

Його гладка поверхня розсунулася без жодного механічного звуку. У центральному секторі утворилася велетенська, прямокутна каверна, із якої вирвався тугий, фіолетово-чорний промінь гравітаційного захоплення.

Промінь вдарив прямо в ніс «Валькірії».

Всередині кораблів вибухнула серія аварійних сирен. Штурмовик вагою у сотні тонн, оснащений найпотужнішими антигравітаційними двигунами Асґардів, раптово втратив хід. Показники форсажу вискочили на позначку двохсот відсотків, проте «Валькірія» не змогла зсунутися ані на міліметр. Гравітаційний промінь Темних Творців затиснув штурмовик у лещата абсолютного спокою і почав повільно, невблаганно підтягувати його до відкритої каверни у корпусі моноліта.

— Реверс двигунів! Всі резерви на форсаж! — закричав Марк, з силою тиснучи на важелі.

— Не допомагає, капітане! — вигукнула Тінь. — Вони заблокували векторну тягу! Вектор руху задається ззовні! Нас затягує всередину об'єкта!

— Леві! Пусти розряд МНЛ у зворотний контур! Спробуй вибити їхній захоплювач! — скомандував Валент.

— Не можу! — розпачливо відповів інженер. — Вони перекрили фазові шини! Наші системи сприймають їхній промінь як командний сигнал вищого пріоритету! Корабель не слухається бортового комп'ютера!

Чорна паща моноліта невблаганно наближалася.

За вікнами «Валькірії» зникло світло Сонячної системи, зникли зорі та вигляд рідної Землі. Штурмовик затягнуло у велетенський підземний док Темних Творців. Прямокутні двері каверни із сухим, абсолютним клацанням зсунулися за кормою корабля, замикаючи людську групу у повній, безпросвітній темряві.

Гравітаційне захоплення раптово згасло. «Валькірія» з важким стукотом опустилася на гладку, темно-кристалічну платформу.

Усі бортові системи штурмовика — від основних двигунів до аварійного освітлення — згасли в одну мить. Модулі Нульової Точки, які живили корабель, не вибухнули і не дестабілізувалися; вони просто заснули, заблоковані зовнішнім фазовим полем невиданої потужності.