Глава 21. Прорив крізь бестіарій

Металевий скрегіт над головами ставав дедалі голоснішим. Кристалічні перекриття станції «Врата Олімпу», що ще кілька хвилин тому випромінювали м'яке перламутрове сяйво, тепер вкривалися павутиною темних тріщин. Зі стелі прямо на гладку підлогу з гучним клацанням посипалися перші павукоподібні особняки Реплікаторів, зібрані з сотень сірих металевих блоків.

— Вогняний контакт! — рявкнув Молот, натискаючи на спусковий гачок.

Важкий кулемет вибухнув ритмічним, басовитим гуркотом. Бронебійні набої великокаліберного набою розривали механічних павуків на шматки, перетворюючи їх на купу бездиханного металевого брухту. Проте на місце одного знищеного Реплікатора миттєво падало п'ятеро нових. Розрізнені блоки на підлозі почали здригатися і знову збиратися у бойові одиниці, підпорядковуючись єдиному колективному розуму.

— Вони відновлюються! — закричала Тінь, роблячи два ювелірних постріли поспіль. Її великокаліберна гвинтівка зносила скупчення блоків, але механічний рій продовжував просуватися вперед. — Капітане, звичайний кінетичний вогонь їх лише уповільнює!

Марк Валент зробив коротку чергу з карабіна, відкинувши від Леві двох дрібних сталевих саранч.

— Тор! Ти можеш переналаштувати енергетичний імпульс стазисної капсули?! — закричав Марк крізь рев бою, перехоплюючи карабін лівою рукою і вихоплюючи з розвантажувального жилета світлошумову гранату.

Асґард Тор, який спокійно стояв біля панелі керування і не виявляв жодних ознак паніки, швидко провів долонею над кристалічним інтерфейсом:

— Контур стазису не розрахований на дезинтеграцію молекулярних зв'язків. Проте я можу створити короткий зворотний імпульс високої частоти. Це знеструмить їхній зв'язковий вузол на двадцять чотири секунди.

— Роби! — скомандував Валент.

Тор торкнувся центрального кристала. З ложа стазисної капсули вирвалася сліпуча біло-блакитна хвиля стисненого полем струму. Вона прокотилася залою, наче неоновий шторм. У той самий момент сотні сталевих павуків Реплікаторів завмерли в повітрі, втратили зчіпку між блоками і тисячами дрібних кубиків з шарудінням посипалися на підлогу.

— Міст готовий! — вигукнув Леві, чиї пальці завершили останній комбінований код на консолі Древніх. У центрі зали простір здригнувся, і з повітря розкрилася сапфірова воронка суб-фазового тунелю. — Вона веде прямо до ангару Об’єкта «Пульс»!

— Тор — першим у портал! Леві — за ним! — скомандував Марк, розстрілюючи здалеку великого триметрового Реплікатора, який уже вилазив із шахти ліфта. — Тінь, Молот, відходимо за схематичним порядком «В12»!

Асґард без вагань ступив у сапфіровий тунель. Леві з кейсом, у якому зберігався психо-кристал та Кодекс, рвонув слідом. Молот, тримаючи кулемет на стегні та випускаючи останні патрони зі стрічки, крокував спиною до ворога.

— Подарунок для механічних виродків! — вискалився Молот, висмикуючи чеку з важкої магнітно-фугасної міни і залишаючи її прямо на краю стазисної платформи.

Тінь зробила останній точний постріл, нейтралізуючи лідера рою, і пірнула у сапфірову безодню. Марк Валент почекав, поки Молот перетне лінію горизонту подій, натиснув детонатор на пульті і ступив у Браму за мить до того, як вибух міни розніс центральну консоль «Врат Олімпу», відсікаючи будь-яку можливість переслідування.

Вихід у командному ангарі Об’єкта «Пульс» у Карпатах був м'яким. Бійці розвідгрупи «Альфа» буквально випали на гумове покриття підлоги під спалахи прожекторів та сирени тривоги.

Навколо них миттєво вишикувалися десятки бійців охорони комплексу зі спец-зброєю, але генерал Коваль, який особисто чергував біля Октагона, провів рукою, опускаючи стволи підлеглих.

— Відставити вогонь! Це наші! — гримнув генерал. Його погляд зупинився на тендітній фігурі Асґарда, який спокійно оглядав людське військове обладнання ангару. — Боже мій... Валент, ти сказав, що ви приведете союзника, але це... справжній Асґард?

— Архонт Тор, головний науковий спеціаліст флоту Асґардів, — мовив Марк, знімаючи шолом і витираючи піт з чола. — Генерале, часу на урочисті прийоми немає. Реплікатори та Орі знають про координати суб-мережі. Вони збирають флот для атаки на Цитадель Антлант'а.

Тор ступив уперед, його тихий голос пролунав через зовнішні динаміки тактичної системи, що дозволило всім офіцерам у залі чути його без навушників:

— Генерале Коваль. Людство Землі показало здатність діяти у критичних ситуаціях, проте ваші поверхневі оборонні системи беззахисні проти важкої плазмової зброї Ґоа'улдів та прямокерованих променів Орі. Мені потрібен негайний доступ до ядра крейсера «Валькірія». Я завантажу у вашу мережу чертежі просторового фазового щита та іонних гармат третього покоління.

Генерал Коваль не вагався жодної секунди. Він повернувся до свого заступника:

— Оголосити режим «Альфа-Один» по всьому комплексу! Всі інженерні та технічні бригади передати під пряме керівництво доктора Леві та архонта Тора! Перекинути всі запаси збагаченого натрію та титанового сплаву до ангару «Валькірії»!

— Єсть, генерале! — офіцери кинулися виконувати накази.

Наступні тридцять шість годин підземний комплекс «Пульс» перетворився на гігантський завод.

Поки Тор та Леві перепрограмовували головний комп'ютер «Валькірії», завантажуючи туди матриці знань Асґардів, бійці групи «Альфа» проходили обслуговування бронекостюмів. Їхню зброю було модернізовано: Молот отримав нове живлення для кулемета з елементами зрідженої плазми, а гвинтівка Тіні була оснащена оптико-електронним прицілом, розробленим Торном, який дозволяв бачити ворогів через три метри монолітного титану.

Наприкінці другої доби крейсер «Валькірія» вивів свої двигуни на повну потужність. Темно-сріблястий корпус корабля тепер сяяв глибокими блакитними рунічними символами Древніх — Тор об'єднав систему зв'язку Асґардів із Симфонічною Капсулою Фурлінгів.

Марк Валент увійшов на місток «Валькірії». Усі бійці групи «Альфа» вже зайняли свої місця за бойовими консолями. Поруч із командирським кріслом висіла голографічна проекція Тора, який керував навігаційними системами.