Глава 19. Тіні суб-простору

Глава 19. Тіні суб-простору

Тиша, що запанувала на станції «Врата Олімпу» після активації резонансу Симфонічної Капсули, була майже абсолютною. Зник роздратовальний гул силових полів, вщухли ультразвукові клацання фазових богомолів Ріту, а за панорамними вікнами більше не палало біло-золоте полум'я Орі.

Усе навколо занурилося у м'яке, приглушене напівсвітло. Зоряна туманність за вікном втратила свою агресивну багряність, розмившись на тисячі перламутрових, дзеркальних розводів. Станція повністю змістилася у суб-фазу — вимір Фурлінгів, недосяжний для датчиків і зброї будь-якої агресивної цивілізації Чумацького Шляху.

Марк Валент повільно опустився на одне коліно, тримаючи карабін напоготові. Накопичувач із психо-кристалом у його руках більше не сяяв — він перейшов у режим м'якого, ритмічного пульсування, схожого на спокійне дихання.

— Показники навколишнього середовища стабільні, — тихим, майже шепітливим голосом мовив Леві, перевіряючи датчики на планшеті. — Марку... ми не просто сховалися. Ми перебуваємо в тому ж фізичному місці, але на іншій просторовій частоті. Для флоту Орі, який зараз, імовірно, висить у звичайному космосі прямо над нами, ця станція перестала існувати. Вони бачать лише порожні астероїди.

— Вони бачать порожнечу, але питання в тому, чи довго триматиметься цей резонанс, — Тінь швидко підійшла до центральної консолі, не знімаючи пальця з пускового гачка. Вона пильно вдивлялася в дзеркальні розводи за вікном. — Капітане, якщо Ріту встигли передати координати до нашого зміщення, фанатики Орі можуть спробувати бомбардувати цей сектор площинними енергетичними зарядами.

— Вони можуть бомбардувати що завгодно, — відрізав Молот, перезаряджаючи свій кулемет і підбираючи з підлоги використані гільзи. — А ось проникнути сюди без ключа Фурлінгів їм не вдасться. Мене більше цікавить інше: як ми звідси виберемося назад на Землю, якщо наш Октагон теж змістився у суб-фазу?

Леві швидко замиготів пальцями по сенсорній панелі Древніх, яка тепер мерехтіла не сапфіровим, а перламутрово-золотистим світлом.

— Ключ Фурлінгів не просто захистив нас, — вчений підвів очі, і в них знову спалахнув вогонь дослідника. — Він відкрив приховані файли міжгалактичного ретранслятора! Подивіться на це!

Над консоллю висіла масштабна тривимірна карта. Вона показувала не лише мережу Зоряних Воріт Чумацького Шляху, а й паралельну, приховану Мережу Суб-Фазових Мостів, створену Фурлінгами та Древніми в часи існування Великого Альянсу.

— Орі та Ґоа'улди змагаються за контроль над звичайними Октагонами, — пояснював Леві, вказуючи на сяючі лінії. — Але Стародавній Союз передбачив такий сценарій! Для найкритичніших об'єктів вони створили «дзеркальні канали». Ми можемо переміщатися між світами, перебуваючи у суб-фазі! Наш крейсер «Валькірія» та Об’єкт «Пульс» на Землі можуть бути підключені до цієї прихованої мережі!

Марк Валент підвівся і стиснув рукоять карабіна.

— Це означає, що ми отримали не просто сховок, а невидимий коридор для перекидання військ та ресурсів, — мовив капітан. — Леві, ти можеш прокласти курс через суб-фазовий міст прямо на Об’єкт «Пульс»?

— Мені потрібно кілька хвилин для синхронізації матриці психо-кристала з нашими земними ретрансляторами, — кивнув учений. — Але є одна проблема. На найнижчому ярусі станції все ще фіксується джерело енергії. Це не Ріту і не Орі.

Марк і Тінь миттєво переозирався.

— Хто там? — запитала снайперка.

— Сигнал має структуру... Асґардів, — здивовано мовив Леві. — Це стазисна капсула глибокого занурення. Вона була заблокована у суб-фазовому контурі станції ще з часів війни з Реплікаторами!

— «Альфа», за мною, — скомандував Валент. — Леві, продовжуй налаштування мосту. Молот, Тінь — прикриття. Перевіримо, хто чекав на нас у стазисі ці п'ять тисячоліть.

Спуск на нижній ярус «Врат Олімпу» проходив крізь затишні, вкриті кристалічним мохом тунелі. На відміну від верхніх поверхів, де вирував бій із найманцями Ріту, тут панувала недоторкана краса прадавнього заповідника. Стіни випромінювали м'яке тепле світло, а повітря було настільки чистим, що дихати ним після кіптяви бою було справжньою насолодою.

У центрі круглої зали, увінчаної прозорим куполом, висіла у повітрі овальна капсула із темно-сріблястого сплаву.

Марк підійшов до панелі керування стазисом. На прозорому склі капсули повільно танули візерунки інею, відкриваючи силует тендітної істоти з великою головою, темними глибокими очима та сірою шкірою.

Капсула з шипінням відкрилася.

Асґард повільно розплющив очі. Його погляд — сухий, мудрий і сповнений вікової втоми — зупинився на Марку Валенті, потім на бронекостюмах бійців Землі та на сяючому психо-кристалі Фурлінгів у руках капітана.

— Перша людська цивілізація повертається до своїх витоків... — пролунав у головах бійців тихий, синтезований голос, переданий через ментальний інтерфейс Асґарда. — Я — Тор, головний науковий архонт флоту Асґардів. Ви спізнилися на п'ять тисячоліть, бійці Землі... але ви прийшли саме тоді, коли Всесвіт опинився на межі остаточного загасання.

Марк Валент зробив крок уперед, віддаючи честь прадавньому союзникові людства:

— Капітан Марк Валент, розвідгрупа «Альфа», Проєкт «Октагон». Ми знайшли вашу «Валькірію», розгадали код Фурлінгів і готові захищати наш спільний дім.

Асґард повільно підвівся у капсулі, і на його безпристрасному обличчі з'явилася подоба легкої, схвальної посмішки:

— Тоді піднімайте щити, капітане. Наша справжня битва проти Орі та Реплікаторів тільки починається.

Книгу автора Іліс Вейн можна прочитати на платформі Booknet за посиланням: Проєкт «Октагон» на Booknet.

Шановні читачі! Якщо вам подобається гостросюжетна військова фантастика, космічні таємниці та історія проєкту «Октагон», обов'язково підписуйтесь на автора Іліс Вейн та додавайте книгу собі в читалку! Ваша підтримка, вподобайки та коментарі надихають писати нові епічні глави ще швидше! Далі буде ще гарячіше!