Глава 18. Тінь над Олімпом

Підземний командний центр Об’єкта «Пульс» вирував, мов розтривожений вулик. Поява важкого крейсера «Валькірія» на закритому аеродромі в Карпатах змінила все: тепер людство не просто ховалося за силовим щитом «Завеси», а отримало справжній зубок для захисту власних кордонів. Сотні інженерів, айтівців та військових спеціалістів у захисних комбінезонах уже обсіли темно-сріблястий корпус корабля, намагаючись під керівництвом доктора Леві зняти первинні метрики технологій Асґардів.

Однак у кабінеті генерала Коваля панувала напружена, майже мовчазна атмосфера. На великому голографічному столі миготіла тривимірна схема невідомої планетарної системи, від якої тяглася пульсуюча червона нитка прямо до Землі.

Марк Валент стояв біля столу, зібравши руки за спиною. Поруч із ним Тінь завершувала підрядне спорядження нових магазинів з титановими осердями, а Молот жадібно пив міцну чорну каву з металевого кухля, не знімаючи розвантажувального жилета.

— Стуація наступна, капітане, — генерал Коваль натиснув клавішу на консолі, і голограма збільшила знімок гігантської кільцеподібної споруди, що висіла у відкритому космосі між двома астероїдами. — Поки ви повертали «Валькірію» з океанського пекла «Геліоса», наші глибоководні датчики та локатори далекого простору зафіксували нетиповий енергетичний сплеск. Це не Орі і не Ґоа'улди.

— Реплікатори? — сухо запитала Тінь, не відриваючись від роботи.

— Не зовсім, — генерал похитав головою. — Наш ретранслятор перехопив сигнал на частотах, які Леві ідентифікував як протокол Ріту. Це агресивна, фантомна раса, що використовує фазове маскування. Але тривожить не це. Сигнал йде з об'єкта під назвою «Врата Олімпу» — древнього вузлового ретранслятора Древніх, який з'єднував Чумацький Шлях із сусідніми галактиками.

— Якщо Ріту або залишкові зоряні пірати захоплять «Врата Олімпу», вони зможуть обійти наш щит «Завеса» через прямокерований підпросторовий імпульс, — у кабінет, задихаючись, вбіг доктор Леві. Його білий халат був замазаний мастилом Асґардів, а в руках він тримав портативний аналізатор. — Марку! Вони намагаються зламати центральний маршрутизатор! Якщо вони це зроблять, Земля знову спалахне на їхніх картах як незахищена мішень!

— Тоді ми не будемо чекати, поки вони прийдуть до нас, — Марк Валент підійшов до голограми. — Коваль, «Валькірія» готова до нового вильоту?

— Інженери стабілізували гіперпросторовий контур, — відповів генерал. — Але корабель ще не пройшов повну адаптацію під наші системи. Ви покрокуєте туди через Октагон, а «Валькірія» залишиться на орбіті Місяця як резервний щит на випадок масштабного прориву.

— Прийнято, — Валент пересмикнув затвор свого карабіна. — «Альфа», до виходу п'ять хвилин. Завдання: проникнути на станцію «Врата Олімпу», нейтралізувати загрозу та заблокувати міжгалактичний маршрутизатор.

Сапфіровий тунель Брами цього разу вивів розвідгрупу не на поверхню планети, а прямо у внутрішній атріум древньої міжгалактичної станції.

Тут панувала невагомість, змішана з первинною гравітацією, що випромінювалася від підлоги. Навколо піднімалися колосальні кришталеві колони, усередині яких застигли золоті згустки енергії. Через велетенські панорамні вікна відкривався фантастичний вид на палаючу туманність та тисячі астероїдів, що повільно дрейфували навколо «Врат Олімпу».

Але краса цього місця була спаплюжена.

Стіни атріуму були вкриті дивним органічним нальотом, що нагадував застиглу смолу, а в повітрі висів важкий, кислуватий запах фреону та згорілої силіконової ізоляції.

— Рух! — тихо скомандувала Тінь, миттєво присідаючи за виступ кристалічної стели і наводячи гвинтівку на верхній ярус. — Вони тут. Але прилади їх не бачать!

Марк Валент увімкнув спеціальний спектральний режим у своєму тактичному окулярі, розроблений Леві на основі даних Фурлінгів. Навколишній простір змінив колір на темно-синій, і в ньому одразу ж вималювалися три напівпрозорі, гнучкі силуети, схожі на гігантських богомолів із розмитими контурами. Це були воїни Ріту, що перебували у фазовому зсуві.

— Вони бачать нас, але думають, що ми сліпі, — прошепотів Марк у мікрофон. — Молот, праворуч від тебе дві особини. Тінь, зрізай центрального на верхньому містку. Вогонь за моєю командою... Три, два, один — працюємо!

Тінь вистрілила першою. Завдяки спектральному прицілу куля калібру .50 BMG точно знайшла уразливий енергетичний вузол у грудях фантомного богомола. Напівпрозора істота верескнула на ультразвуковій частоті і з важким гуркотом вивалилася з фазового стану, розбиваючись об кристалічну підлогу.

Молот розрядив свій кулемет короткими, точними чергами, розриваючи двох інших нападників спецнабоями з титановим осердям. Станція здригнулася від відлуння пострілів.

— Вони розставляли портативні глушильники на джерелах енергії Древніх! — закричав Леві, підбігаючи до центрального терміналу станції, що спалахнув тривожним червоним світлом. — Марку, це не просто набіг! Вони не пірати! Вони працювали на когось іншого!

— На кого? — Валент підійшов до вченого, не знімаючи руки з карабіна і контролюючи темні проходи.

Леві гарячково торкнувся прозорих символів на панелі. Тривимірна проекція станції розгорнулася, показуючи, що з найнижчого ярусу «Врат Олімпу» йде передача даних.

— Вони передавали карти нашої мережі... Орі! — мовив Леві, і його обличчя зблідло. — Ріту були лише найманцями! Флот Орі вже перебуває у вихідному секторі сусідньої галактики! Вони готують прямокерований прорив через міжгалактичні Врата!

У цей момент станція здригнулася від страшного удару. Велетенське кільце міжгалактичного порталу за вікном атріуму почало повільно обертатися. Його внутрішня поверхня заповнилася не м'яким сапфіровим світлом, як у звичайних Октагонах, а палаючим, осліплюючим біло-золотим вогнем — священним полум'ям Орі.

— Вони відкривають Врата з того боку! — закричав Молот, закриваючи обличчя від сліпучого сяйва. — Капітане, що робимо?!