Глава 13. Спадщина чотирьох королівств

Пил від обвалу підземної піраміди Форпосту ще не встиг осісти, коли група «Альфа» на повній швидкості проскочила крізь горизонт подій Октагона і буквально вивалилася на залізобетонний настил головної зали Об’єкта «Пульс».

Силові двері за ними зачинилися з важким, металевим ляскотом. Автоматичні турелі оборонного периметра бункера сухо клацнули затворами, наводячись на сапфірову рамку Брами, але з протилежного боку ніхто не поспішав з'являтися. Сигнал перезавантаження, який Леві надіслав із Форпосту, спрацював: кільце Октагона згасло, випустивши останній сніп блакитних іскор, і перейшло в режим глибокої сну.

— Закрити перший контур гермозатворів! — гримнув у гучномовець черговий майор з командного містка. — Медичну бригаду в арсенал! Очищення від радіаційного та біологічного забруднення!

Марк Валент важко сів на алюмінієву скриню з-під набоїв, знімаючи шолом і жадібно ковтаючи густе, прохолодне повітря рідної Землі. Його обличчя було вкрите сірою кіпоттю, а з розсіченої брови на захисний комір стікала тонка цівка темно-червоної крові.

Поруч із ним Молот виснажено скинув із себе екзоскелетний корсет, який під час прориву отримав десяток глибоких вм'ятин від списа чужопланетного конструкта. Тінь одразу ж сіла на підлогу, дістаючи з стегнового сумок залишкові медичні джгути і швидко перев'язуючи закривавлену гомілку.

Лише доктор Леві, здавалося, не відчував ні втоми, ні болю. Він стояв посеред зали, міцно притискаючи до грудей металевий серверний блок, що досі тихо гудів від внутрішнього перегріву.

— Ми зробили це... — прошепотів вчений, його очі гарячково блищали. — Марку, ми не просто врятували наш сектор від локальної зачистки. Ми викачали з Кодексу залишкові файли Гранд-Архіву!

Марк підвів голову, витираючи кров з обличчя рукавом.

— Говори чітко, Артуре. Хто насправді створив ці Брами? І з ким ми зіткнулися там, на крижаному Форпості?

Леві швидко підбіг до головного аналітичного столу, розгортаючи свій портативний термінал і підключаючи його до великих моніторів командного центру. За кілька секунд темні екрани заповнилися тривимірними проекціями та складними схемами, які раніше людство бачило лише у найсміливіших фантастичних фільмах.

— Октагони — або Зоряні Брами, як їх називали у прадавніх записах — це витвір не однієї раси, — розповідь Леві звучала наче древня легенда. — Мільйони років тому в нашій галактиці існував Стародавній Союз чотирьох найрозвиненіших цивілізацій. Вони об'єднали свої технології та філософію, щоб створити золоту еру космосу.

Вчений торкнувся першої піктограми, і над столом висіла прозора, витончена фігура людської статури, що сяяла золотавим світлом.

— Перші — це Древні, або Альтерани. Перша людська цивілізація нашої галактики. Саме вони були головними архітекторами мережі Брам та творцями первинних просторових матриць. Древні володіли колосальним технологічним розвитком і зрештою змогли досягти найвищого етапу еволюції — «вознестися» на вищий енергетичний рівень існування, залишивши свої споруди та форпости у спадок молодшим расам.

Наступна проекція змінила силует на невелику, тендітну істоту з великою головою та сірою шкірою, яка дивовижно нагадувала класичні розповіді про прибульців.

— Другі — Асґарди, — продовжував Леві. — Високорозвинена, доброзичлива раса вчених та захисників. Вони були найближчими союзниками Древніх і творцями найпотужніших силових щитів та плазмових гармат. Але їхня цивілізація мала трагічну долю. Намагаючись зберегти свій вид від фізичного вмирання, вони століттями використовували багаторазове клонування. Це призвело до деградації їхнього генетичного коду, і зрештою асґарди вимерли, заповівши всі свої знання тим, хто буде готовий їх прийняти.

— А хто були інші два члени Великого Альянсу? — запитала Тінь, затягуючи вузол на бинті.

На моніторі з'явилося зображення гігантських лісів та літаючих островів, охоплених туманом.

— Нокси, — тихо мовив Леві. — Пацифістична гуманоїдна раса, яка жила в абсолютній гармонії з природою. Вони володіли абсолютними здібностями до маскування, зцілення та створення ілюзій, але принципово відмовлялися від насильства та війни, вважаючи, що будь-яке протистояння руйнує суть Всесвіту. І четвертий член Великого Альянсу... Фурлінги.

Леві зробив паузу, поправляючи окуляри.

— Про Фурлінгів навіть у Кодексі Древніх залишилися лише уривчасті згадки. Їхня культура, зовнішній вигляд та технології залишаються однією з найбільших загадок галактики. Вони просто зникли, залишивши по собі лише кілька автономних екологічних святилищ у далеких секторах.

— Добре, з творцями все зрозуміло, — прогрукав Молот, встаючи і розправляючи плечі. — А що щодо тих потвор, які намагалися нас розплавити? Тіні — це вони?

— Ні, — Леві переключив слайд, і на екранах спалахнула зловісна, криваво-червона карта галактики. — Після зникнення Стародавнього Союзу в галактиці утворився вакуум влади. І цей вакуум заповнили вороги.

Вчений вивів на екран деталізовані моделі трьох головних загроз, які зараз палали в глибинах підпростору.

— Перша загроза — Орі. Це відколена гілка самих Древніх, які також змогли вознестися на енергетичний рівень, але обрали шлях релігійного фанатизму та насильства. Вони створили вчення «Походження» і живляться сліпою вірою мільярдів своїх послідовників. Для Орі будь-яка цивілізація, яка відмовляється їм поклонятися, підлягає негайному знищенню.

— Друга загроза — це те, з чим ми зіткнулися у Форпості, — Леві вказав на тривимірну модель блоку, складеного з дрібних металевих сегментів. — Реплікатори. Механічні, самовідтворювані та самонавчальні організми. Вони не мають моралі чи ідеології. Вони просто поглинають будь-які технології, метали та енергоресурси для власного розмноження. Вони загрожували як Асґардам, так і всій галактиці, перебудовуючи цілі планети під свої потреби.

— А ті сталеві павуки на Форпості... — здогадався Марк.

— Це були залишкові підрозділи Реплікаторів, які захопили древні системи оборони Антлант'а! — ствердно кивнув Леві. — А крім них існує безліч допоміжних загроз, як-от Релікон або Ріту — локальні агресивні раси, які використовують покинуті Брами для піратських набігів на незахищені світи!