Глава 12. Кодекс загасання

Повітря всередині пірамідального атріуму розпеклося від сліпучих спалахів плазми та сухих, глухих пострілів важкої людської зброї. Енергетичні розряди від сяючих списів варти Матриці залишали на дзеркальних стінах глибокі, обвуглені борозни, від яких ішов густий, кислуватий дим.

Марк Валент відскочив убік, коли один із металевих конструктів з розмаху обрушив свій двохметровий спис на кам'яну сходинку, де секунду тому стояла нога капітана. Монолітний блок здригнувся, і з тріщини вирвався фонтан синіх іскор. Не втрачаючи жодної миті, Марк зробив швидкий крок уперед, скоротив дистанцію і встромив ствол свій зброї прямо у з'єднання між важким плечовим щитком і шиєю чужопланетного воїна.

Три бронебійні набої впритул розірвали тонкі силові кабелі всередині сегментованого корпусу. Конструкт здригнувся, його єдине фіолетове око-смуга згасло, і триметрова сталева туша із важким гуркотом покотилася вниз по сходах, збиваючи двох інших нападників, що намагалися прорватися слідом.

— Молот, не підпускай їх до лівого флангу! — закричав Валент, перезаряджаючи карабін на ходу. Його забинтована рука горіла вогнем під захисним шарром комбінезона, але адреналін повністю пригнічував біль.

— Я тримаю! Але в мене лишилося пів стрічки! — прогримів кулеметник. Його екзоскелет видавав важке гідравлічне сичання при кожному різкому русі. Молот уперся потужним черевиком у край сходинки і короткими, контрольованими чергами зрізав металеві суглоби ворогів. — Капітане, вони не закінчуються! Вони піднімаються з нижніх ярусів, наче з пекла!

Високо над ними, на зрізаній вершині піраміди, Артур Леві стояв на колінах перед велетенським напівпрозорим кристалом, що слугував головним терміналом Форпосту. Вчений підключив до гнізд древньої системи цілу мережу адаптерів, і його портативний серверний блок працював на межі своїх можливостей, видаючи божевільне пищання від перегріву. В оченятах Леві відбивалися мільйони сріблястих та сапфірових символів, що закручувалися в складні тривимірні спіралі.

— Артуре! Поквапся! — лунав у навушниках виснажений голос Тіні. Снайперка стояла на один ярус нижче капітана і працювала з дивовижною, майже хірургічною точністю. Кожен її постріл із великокаліберної гвинтівки знаходив уразливі місця в броні конструктів — соплові входи, шарніри лап та центральні оптичні вузли. Але навіть її точність не могла зупинити цю монотонну, залізну лавину. — Ми втрачаємо позиції! Сходи затискають з двох боків!

— Я... я майж е знайшов! — закричав у відповідь Леві, його голос зривався на фальцет від дикого напруження. Його тремтячі пальці гарячково торкалися світлових піктограм на панелі, копіюючи алгоритми, створені мільйони років тому. — Це не просто архів, Марку! Це Кодекс загасання! Вони зафіксували тут всю історію війни з Тінями!

— Нам потрібен не підручник з історії, Артуре, а вимикач для їхнього флоту! — рявкнув Валент, збиваючи чергового конструкта ударом приклада по сенсорному блоку і одразу ж випускаючи чергу в його відкриту грудну клітку.

— Я це й шукаю! — Леві вдарив долонею по центральному символу, що раптом засяяв яскравим золотим світлом. — Послухайте мене! Тіні — це не просто космічна раса! Вони не прийшли з іншої галактики! Це... це паразит, який виник у самій мережі Брам!

Ці слова пролунали в навушниках бійців наче вибух. Молот на мить затишив вогонь, але одразу ж відновив стрільбу, відганяючи від основи піраміди двох нових металевих павуків, які повзли по вертикальній стіні.

— Що ти верзеш, Леві?! — закричав Молот. — Які ще паразити?! Вони розстрілюють нас із плазми!

— Антлант'а створили Октагони для миттєвого переміщення між світами, — гарячково пояснював учений, поки дані з гігантською швидкістю перекачувалися на людські накопичувачі. — Але під час глобального просторового зсуву відбувся збій у підпросторі! Вузли мережі почали породжувати автономні енергетичні сутності, які згодом знайшли спосіб матеріалізуватися, використовуючи органо-механічні технології самих Архітекторів! Спадкоємці — це викривлене відображення Антлант'а! Вони прагнуть підкорити всі Брами, щоб перетворити весь наш Всесвіт на єдину закриту в'язницю!

— Якщо це мережа їх породжує, то ми можемо її вимкнути?! — запитав Марк, відступаючи на останній ярус перед вершиною. У його карабіні клацнула затворна затримка — магазин був порожнім. Капітан миттєво відкинув зброю за спину, вихопив пістолет і підняв із землі важезний сяючий спис одного з повержених конструктів.

— Якщо ми вимкнемо мережу повністю, ми більше ніколи не повернемося додому! — закричав Леві. — Земля залишиться ізольованою назавжди! Але є інший вихід... Протокол «Завеса»! Він дозволяє змінити резонансну частоту нашого Октагона! Ми можемо зробити наш світ «невидимим» для датчиків кораблів Тіней! Для них Брама на Землі просто перестане існувати!

— Скільки часу потрібно на активацію цього протоколу?! — Тінь відкинула порожню гвинтівку і вихопила два пістолети, відкриваючи швидкий вогонь по конструктах, які вже вискакували на верхній майданчик.

— Мені потрібно ввести повний ключ доступу з цього Кодексу! Це займає чотири хвилини! Але після активації Форпост починає самознищення! Це запобіжник Антлант'а, щоб дані не потрапили до рук ворога!

Марк Валент подився вниз, на сходи піраміди. Чорне море сталевих вартових і конструктів неухильно піднімалося вгору. Весь атріум гудів від їхнього низького, вібруючого гулу. Вони відчували, що долі секунди відокремлюють людських зайшлих від володіння головним секретом галактики.

— Чотири хвилини... — мовив Марк. Він перехопив чужопланетний спис обома руками. Зброя в його долонях приємно вібрувала, випромінюючи смертоносне фіолетове світіння. — «Альфа», стати у коло навколо Леві! Ніякого відступу! Ми купуємо ці чотири хвилини будь-якою ціною!

Молот викинув порожній кулемет, вихопив із розвантажувального жилета дві останні штурмові гранати і став плечем до плеча з капітаном.

— Ну що ж, залізяки, — посміхнувся кулеметник, хоча з його розсіченої щоки на броню капала кров. — Хочете дізнатися, що таке справжній український десант?! Ходіть сюди!