Глава 4. Мова мертвих

Повернення на базу «Пульс» було затьмарене тінню побаченого. Хоча Октагон мертвим вантажем застиг у величезному підземному гроті, напруга в бункері не спадала. Медичний відсік нагадував вулик: Молота стабілізували після важкої контузії, Тінь обробляла опіки від плазми.

Капітан Валент, ігноруючи вмовляння лікарів, попрямував до лабораторії. Його тактичний комбінезон все ще пахнув озоном і паленим каменем іншого світу.

Доктор Леві сидів перед велетенським екраном, на якому оберталася тривимірна модель одного з барельєфів, зафіксованих зондом перед знищенням Набирача. Це була та сама колона, яку Марк бачив крізь тактичний окуляр.

— Ти знайшов щось, Артуре? — запитав Марк, втомлено опускаючись у крісло поруч.

Леві не відповів одразу. Він підняв руку, закликаючи до тиші, і натиснув кілька клавіш. Частина символів на екрані спалахнула зеленим.

— Подивися сюди, Марку. Це неймовірно.

— Мова Архітекторів?

— Не зовсім, — Леві зняв окуляри і потер перенісся. — Це... це прото-мова. Ми припускали, що Архітектори використовували логічні символи, ближчі до математики. Але це... це ідеограми. Вони передають поняття, а не звуки чи цифри.

На екрані виділений фрагмент символів склався у чітку послідовність.

— Це їхнє самоназва, — прошепотів Леві.

— Архітектори?

— «Антлант'а», — вимовив Леві, смакуючи кожен звук. — Принаймні, так це звучить у моїй фонетичній транскрипції. Це слово... воно означає «Ті, хто будують». Але є й інше значення. «Ті, хто йдуть».

Марк відчув, як по спині пробіг холодок. Легенди про Атлантиду, які так любив Леві, раптом набули зовсім іншого, матеріального забарвлення.

— Що там написано ще? — перервав мовчання Марк. — Крім їхнього імені?

Леві знову повернувся до екрана.

— Тут... тут є попередження. Я зміг перекласти лише частину. Це... це складно.

Він активував інший блок символів, який заблимав тривожним червоним кольором.

— «Октагон... Октагон — це не просто шлях, — читав Леві, запинаючись. — Октагон — це замок. Це в’язниця».

— В’язниця? Для кого?

Леві подивився на Марка. У його очах був страх.

— «Не відчиняйте... не відчиняйте двері для тих, хто спить у темряві. Для... для "Тіней"».

Марк встав і підійшов до екрана.

— «Спадкоємці», — прошепотів він, згадуючи воїнів у шоломах-хижаках. — Вони називають їх Тінями.

— Марку, — голос Леві задрижав. — Тут є ще дещо. Про «Ефірний елемент». Про кристал, який я використовував.

— Що про нього?

— Вони... вони називають його «Джерелом згасання». Це... це не просто паливо. Це... це каталізатор. Він... він прискорює пробудження Тіней.

— Що ти маєш на увазі?

Леві подивився на Марка, його обличчя було спотворене жахом.

— Вони пишуть, що використання Ефірного елемента... активує мережу Брам... і... і пробуджує Тіней з їхнього сну. Марку, — вчений вхопив капітана за руку, — ми... ми не просто відкрили двері. Ми... ми подзвонили в дзвіночок і сказали, що ми тут!

У лабораторії запала тиша. Попередження, написане мільйони років тому на іншій планеті, раптом стало реальністю.

— Скільки в нас часу? — запитав Марк, його голос був крижаним.

— Я... я не знаю, — пробурмотів Леві. — Мережа... мережа Брам... вона... вона починає пробуджуватися. Можливо... можливо, вони вже тут.

Раптом у командному центрі Об’єкта «Пульс» пролунав сигнал тривоги. Не червоний, а помаранчевий — сигнал про невідомий об'єкт.

— Капітане Валент! — голос оператора в гарнітурі був панічним. — У нас... у нас є контакт! Не на Брамі! На... на орбіті!

Марк і Леві перезирнулися.

— Що там? — рявкнув Марк.

— Невідомий корабель! Він... він вийшов із гіперпростору прямо над Україною!

Марк і Леві гарячково перемикали монітори. На екрані командного центру з'явилося зображення.

Величезний, темний, біо-механічний корабель, схожий на хижу, видовжену комаху, ширяв на орбіті Землі. На його обшивці мерехтіли ті ж самі фіолетові енергетичні лінії, які вони бачили на зброї Спадкоємців.

— Це... це не корабель Архітекторів, — прошепотів Леві. — Це... це корабель Тіней.

— Вони тут, — мовив Марк, відчуваючи, як гнів і рішучість закипають у ньому. — І вони прийшли за «Ефірним елементом». І за нами.

Він розвернувся і попрямував до виходу.

— Активувати протокол «Фортеця»! — скомандував він у гарнітуру. — Підняти авіацію! Підготувати ППО! І... і розбудити Молота. Нам знадобиться його кулемет.

Війна за Землю тільки починалася.