Глава 3. Пробудження і паніка

— Він не просто «згасав», Артуре, — мовив Валент, дивлячись на доктора Леві, який гарячково перемикав щось на пульті. — Він ніби заснув. Спадкоємці... вони використовують Брами, щоб...

— Я знаю! — різко перебив Леві. — Я читав твої звіти, Марку. Але «Спадкоємці» — це міф! Давня казка, щоб лякати дітей!

— Казка, яка щойно знищила трьох моїх бійців! — рявкнув Марк, його голос зірвався на хрип. — Казка, яка намагалася вбити мене і знищити Набирач координат!

Леві нарешті підняв очі. Його обличчя було блідим, очі блищали від страху та збудження.

— Якщо ти правий... якщо це справді вони... тоді все, що ми знали про Архітекторів, — брехня.

— Про що ти?

Леві зітхнув і показав на один із моніторів.

— Ми знайшли записи Архітекторів. Вони називають Спадкоємців «Тінями». Вони пишуть, що Тіні — це... це те, що залишається після Архітекторів. Їхня... їхня помилка.

— Помилка?

— Вони намагалися... намагалися зробити їх безсмертними. І вони досягли успіху. Але...

Голос Леві раптово заглушив високий, ультразвуковий писк. Датчики Об’єкта «Пульс» спалахнули червоним.

— Що це? — Марк миттєво активував тактичний шолом.

— Не знаю! — Леві гарячково перемикав монітори. — Якась... якась енергетична аномалія! Вона... вона виходить з Октагона!

Марк подивився на мертвий Октагон. Він був чорним і холодним. Але раптом... по його периметру пробігли тонюсінькі лінії синього світла.

— Він прокидається! — закричав Леві.

— Заняти периметр! — скомандував Марк у гарнітуру. — Працюємо за протоколом «Пекло»!

Группа «Альфа», яка щойно повернулася з Брами, миттєво зайняла позиції. Молот, незважаючи на переломи, підняв кулемет. Тінь, з пошкодженою рукою, навчила оптику на центр кільця.

Клац. Клац.

Шеврони на Октагоні почали обертатися. Це було повільно. Занадто повільно.

Клац. Клац.

— Третій шеврон зафіксовано! Четвертий зафіксовано! — лунав у навушниках напружений голос оператора з рубки керування.

— Леві! — закричав Марк. — Як... як ми можемо це зупинити?

— Не знаю! — Леві гарячково перемикав щось на пульті. — Система... система набирає координати автоматично! Це... це не ми!

Клац. Клац.

— П'ятий... Шостий шеврон зафіксовано! — голос Доктора Леві прорвався в ефір, тремтячи від збудження.

Клац!

Сьомий шеврон зафіксувався.

З центру чорного Моноліту з ревом вирвався потужний сплеск плазмоподібної енергії — нестабільний горизонт подій виплеснувся вперед на три метри, розриваючи повітря, а потім різко втягнувся назад, утворивши вертикальну, дзеркальну водяну гладь, яка м'яко пульсувала синім сяйвом.

Це було не те червоточиння, яке вони бачили на тому боці. Це було щось... інше. Більш... чисте. Більш... живе.

З Брами вилетів маленький чотириколісний дрон — «МЕЛ-1». Він був цілим і неушкодженим.

Марк зробив крок уперед. Його тактичний окуляр миттєво зчитував дані: радіаційний фон — в межах норми, атмосфера — придатна для дихання, тиск — 750 міліметрів ртутного стовпчика. Ідеальні умови.

— Шлях вільний, — мовив Марк у мікрофон. — «Альфа», тримати дистанцію п'ять метрів. Леві, що з таймером?

— Таймер... таймер не працює, Марку, — пробурмотів учений. — Напруга на джерелі стабільна. Ефірний елемент... він... він працює на 100%!

— Що це означає?

— Це означає, що ми зафіксували координати, Марку, — мовив Леві, не зводячи очей із моніторів. — І... і це не руїни Архітекторів. Це... це щось інше.

— Що?

Леві зітхнув.

— Це... це планета Земля. Координати... координати нашої планети.

Марк зробив крок назад.

— Що? Це... це неможливо.

— Можливо, — мовив Леві. — Архітектори... вони... вони були тут. Вони... вони були на Землі. І вони... вони залишили Октагон... щоб... щоб ми могли знайти їх.

— Але... ми ж знищили Набирач координат!

— Ми знищили Набирач координат на тому боці, — поправив Леві. — Але... але Набирач на Землі... він... він працює. І він... він набирає координати автоматично.

— А Тіні? Спадкоємці?

Леві зітхнув.

— Я не знаю, Марку. Я не знаю. Але... але якщо вони... якщо вони використовують Брами, щоб... щоб згасати... тоді вони... вони також використовують їх, щоб... щоб пробуджуватися.

Марк подивився на Октагон. Його горизонт подій пульсував м'яким синім сяйвом. Це був шлях до нових світів. До нових таємниць. До нових небезпек.

Але тепер це був і шлях додому. Шлях на Землю.

— «Шеврони зафіксовані», — пробурмотів Марк, дивлячись на Октагон. — Але тепер нам доведеться вчитися фіксувати їх заново. І цього разу ми повинні бути готові до того, що на тому боці нас чекають не просто руїни, а пекло.

Він розвернувся і попрямував до медичного відсіку. Глава третя була завершена. Глава четверта — подорож додому, на Землю — тільки починалася.

Шановні читачі! Якщо вам подобається гостросюжетна військова фантастика, космічні таємниці та історія проєкту «Октагон», обов'язково підписуйтесь на автора Іліс Вейн та додавайте книгу собі в читалку! Ваша підтримка, вподобайки та коментарі надихають писати нові епічні глави ще швидше! Далі буде ще гарячіше!