Розділ 14. Зустріч

Минуло кілька днів, як я розбирався з новими здібностями. Мора, яка взяла мене під опіку, часто допомагала порадою в якомусь чаклунстві, даючи пояснення моїм неясним відчуттям. Після ритуалу, моя сила зросла, і з'явилися нові заклинання.

Вікно характеристик, як і раніше, викликалося подумки, проте ні журналу, ні карти там не було. Хоча судячи з того, що я розумів, де та яка сторона світу, навіть з заплющеними очима – карта в мене вбудувалась. А візуально залишились тільки характеристики. І що найбільше привертало увагу, так це коментарі від Загрея... нудно йому чи що?

«Раса: Карашець. Вік: 24

Професія: молодший жрець

Клас: бойовий маг

Сила: ти вже не людина (до мене далеко)

Спритність: ти вже не людина

Розум: прислужник бога (це нормально)

Обсяг мани: середній (слабенько якось)

Ядро магії: розвинене (смерть дає переваги)

Магічна сила: середньо (тут нічим не допоможу, практикуйся)»

 Тепер я міг воскрешати тінь убитих мною людей, проте тільки тих, на кого накладено прокляту мітку, - а це робилося дотиком. Покликані ставали безтілесними монстрами, як пояснила Мора, я викликав залишковий слід людини, грубо кажучи, тінь душі. Однак подивитися на них у дії зараз не міг: навколо одні немертві, до живих людей ще дійти треба.

 Ще з'явилася можливість забирати енергію в живих істот, але для цього знову ж таки треба торкнутися жертви. Назвав це «дотик осушення», бо інша назва навіть в голову не прийшла. Випробування також довелося відкласти вбік. Хотілося, звісно, потайки перевірити на Мстиславі чи Морі, однак інстинкт самозбереження стримував.

Ні про яку некромантію мови не було. Я зберіг доступ до минулих заклинань, навіть не змінив стихію. Як пояснив Мстислав, так вплинув на мене відбиток одержимості Темрявою, зберігши колишні канали енергії.

І від немертвого я дізнався, що бог і стихія - це не одне й те саме. Стихія - сукупність енергії, тоді як бог - могутня істота, здатна оперувати підконтрольною енергією. Тому мені можна не боятися контролю з боку Нікс і її жерців. Якщо стихія вже потрапила під мій контроль, то забрати його можна лише якимось витонченим способом, наприклад, повністю заблокувати в мені ману.

З подальших розповідей Мстислава зрозумів, що природа цього світу сильно нагадувала якусь гру. Дозволяючи накопичувати досвід(воно ж і енергія) та еволюціонувати/прокачуватися. Хоч я не зовсім до кінця зрозумів сенс його слів. Адже інтерфейс у мене залишився через Загрея, заклинання ж міцно засіли в голові, немов я знав їх усе життя. А накопичення енергії з убивств було таким мізерним, що майже не помітно, поки спеціально не контролюєш це. 

Однак саме через ігрову структуру людям із мого світу було так просто пробитися сюди. Достатньо підібрати правильний шифр для віртуального коду, щоб увійти.

Давши мені трохи освоїтися, Лорд запланував атакувати інших лічів на кордоні двох країн - Фірен і Калад. Вони тримали останню не захоплену вежа. Зазвичай збожеволівши маги відправляли свої створіння атакувати все живе, проте в останні дні лічі почали збирали армію, прагнучи відхопити інші джерела. 

План був простий: сильний загін, що атакує в лоба притулок немертвих, а молодший жрець пробирається в тил та вирізає всіх магів. Мстислав вважав, що з новими силами я здатний на це.

- А якщо не впораєшся, то й сенсу з тобою возитися немає, - недбало кинув Лорд наприкінці пояснень.

Після перемогу, потрібно зустрітися в Каладі з союзним загоном і повернутися в Намію, до місця, звідки я з'явився. Можливо, це допоможе мені зв'язатися з сестрою або з тим, хто буде по той бік. А для цього потрібно буде знайти чіп, який я витягнув з себе, проте це по можливості. Я намагався пояснити, що раніше пробував зв’язатися зі своїм світом і не отримав відповіді. Але Мстислав думав, що ситуація зараз інша. Так як я був ціним активом, вони зроблять все можливе, щоб повернути мене назад. А якщо нікого не буде, то прийдеться викопати все навколишнє середовище, щоб знайти мою точку появи. І лиш потім, я зможу рухатися далі.

На жаль, повернутися безпосередньо в Намію не можна. Мене одразу прикінчать, щоб уникнути проблем або вважаючи одержимим через стихію. А так, супровід допоможе безпроблемно переправитися через Калад.

Ще потрібно буде поговорити зі жрецем Нікс. Війну з ним краще не починати, тим більше що я перестав бути одержимим. Як пояснив Мстислав, більшість богів намагаються не сваритися через дрібниці. Тому і їх послідовники стараються не конфліктувати.

А тепер про майбутні неприємності: великою проблемою міг стати Фірен або як ще її називають - Священна Імперія. Вона розташувалася строго на півночі від центру материка. Церква, що захопила владу, сильно ненавиділа будь-який прояв темряви і на магічні збурення в Пустках, могла відправити пошукові загони для знищення породжень зла. А пробудження молодшого жреця точно створить ці збурення.

І поки я бігатиму країнами, Лорд підготує армію для військових дій. Загрей не сумнівається, що хтось із божеств підтримує зв'язок з моїм світом, впливаючи на людей, але знайти хто саме – не міг. Тож у Мстислава був план, як збільшити власні сили та допомогти нашому богу. І в цей план я не входив.