Розділ 41. Знову в путь

- Мужики! - одразу, як побачив, окликнув патрульних, які неквапливо йшли по вулиці. Вони насторожились, але як тільки побачили медальйон, розслабились. - Довго тут не був і не знаю, де добряче відпочити.

Служиві посміхнулися, підходячи ближче, а вусатий дядько запитав:

- А що ти розумієш під відпочинком?

- Ну як? Помитися, випити та теплий і м’який сон, де теплий і м’який - це жінки. Ціна не важлива.

Патрульні стали посміхатись ще ширше, а вусань розповів, як добратися до одного закладу, який останнім часом набуває популярності у найманців. Подякувавши, я дав срібний, проте служивий почав одразу відмовлятися, бо занадто.

- Випийте за Намію після роботи.

Після такого ніхто вже відмовитися не міг.

Заклад називався «Дотик тепла», тому мої слова стражникам могли здатися буквальними. І знаходився недалеко від храму Аркхи. Хоча якщо так задуматися, богиня Аркха якраз відповідала за життя, але щоб у такий спосіб…

Поки йшов, заховав зілля і меч в просторове сховище - хай краще там будуть. На поясі залишився тільки мішечок з грошима, щоб не подумали, що я босяк якийсь. І медальйон на видне місце – як виявилось це вирішувало багато проблем.

Як тільки я підійшов до закладу, оглядаючись, засмутився. Вже вишикувалась черга з десяток найманців і судячи по всьому, чекати мінімум годину. Але ні, до мене одразу направилась жіночка з довгими вушками, як у ельфійок. І краса була не гірша – не поступаючись Серафимі.

- Прийшли відпочити? - м’який голос зачаровував не гірше зовнішності. Коли я підтвердив наміри, вона взявши мене під руку повела в боковий вхід під заздрісні погляди найманців. - Для вашого рангу в нас виключення.

Через хвилину я потрапив у широкий хол, де сиділи дівчата і декілька клієнтів. Проте в першу чергу зацікавила мене охорона: чотири громили і двійка магів середнього рівня, які зараз пильно вивчали мене. Сильні, як для звичайних людей.

- Що саме бажаєте? - відволікла мене ельфійка від бодання поглядом з одним із магів.

- Їсти, ванну, ліжко і… - я недоговорив, проте мій погляд направлений на жіночку натякав неоднозначно.

 Відпочинок відбувся на славу. Мені всіляко допомогли зняти напругу в тілі і в розумі. Як би це я не хотів визнавати, проте я був залежним від жіночої ласки. Вийшов з закладу під ранок: чистий, щасливий та з меншим гаманцем. Одягнувшись в новинки, старий одяг викинув, бо його тільки на ганчірки пускати. Проводжала мене особисто ельфійка, вибивши обіцянку обов’язково зайти до них ще раз.

 До майстерні йшов мурчачи собі пісеньку під ніс, проте гарний настрій як рукою зняло, коли побачив людей, які чекали на мене. Крім Сайли тут стояв ще Баф і юний паладин. Як його звуть до речі?..

- Що ж ти одразу хмуришся? – буркнув коваль, уважно роздивляючись мене.

- І тобі доброго ранку, чого зібрались? Особливо він, – я кивнув на паладина, якого кривило тільки від однієї моєї присутності.

- Є розмова, а він буде супроводжувати Сайлу.

- Тоді чекай.

Я пішов за спорядженням і жестом зупинив Сайлу, яка сунулась за мною. Майстриня знову куняла за прилавком, але як тільки я зайшов одразу прокинулась і почала завалювати мене моїм спорядженням. Елементи броні на куртку, кольчугу та кольчужні рукава, наплечники, нові наголінники, баклер і ножі з кинджалом. Запасну бронь сховав в кільце, а спорядив все старе, відремонтоване. Через п’ять хвилин відчував себе готовим до усього.

- Заходьте ще! – наостанок вигукнула майстриня.

Її робота мені сподобалась - не гірше за інших ковалів, тому в пам’яті поставив собі помітку, що можна заходити. Тільки встиг вийти на вулицю, як Баф відвів мене в сторону і протягнув листа.

- Тобі просили передати.

 Я зі здивуванням покрутив в руках запечатаний лист якому було написано: «Лазарю, від Б.і.К.». Поки відкривав, коваль розповів, що навідався до Боні і домовився щодо обміну інформацією та документами. Ціль в них дійсно спільна, а реалізація різна.

В листі було написано дещо схоже, тільки там ще додали, що Баф дуже допитувався, чому вони вірні мені і що насправді сталося в маєтку. Я оцінюючи глянув на прийомного батька Сайли. Правду йому не можна розповідати, ще скористається. А ось осадити його можна.

- Прочитай, - я дав йому відкритого листа і поки Баф нахмурившись вчитувався в текст, сказав: - Дещо тобі краще не знати.

- Та я!.. – одразу спалахнув коваль, проте вислуховувати його мені було не цікаво.

- Це попередження. Щось ще потрібно?

- Ні.

Він вимовив це крізь зуби, схоже я зачепив гордість Бафа, але сам винен. Після короткої розмови, всією гурбою направились до південних воріт. Паладин косився, Баф хмурив брови, а Сайла кидала погляд то на мене, то на батька. Мене ж такий супровід злив, якщо з магесою я не проти йти, то слуга Аркхи буде тільки заважати. Але було зрозуміло, що це Баф посприяв присутності паладину - не довіряв він вже мені.

Від цієї думки, настрій ще більше погіршився і до воріт, я йшов мовчки, розмірковуючи над тим, що робити далі. Була ідея, як позбутися паладина, але прийдеться тимчасово кинути дівчину.