Розділ 39. Ламар

Я настільки розслабився, що навіть не відреагував на удар.

«Вбий її!» - шепіт вторив моїм почуттям, розпалюючи мою ненависть.

Боляче не було. Скоріш дуже неприємно і принизливою. Я не розумів за що мене вдарили, особливо, коли нічого поганого не зробив.

«Вбий її!!!» - це був вже не шепіт, а крик.

Може дійсно вбити її? Чи відрізати руку за це приниження? Від емоцій, які бурлили в мені, тінь піді мною захиталась і звідти почала вилазити Гура, щоб наказати кривдника. Від жаху Неллі відсахнулася назад, а деякі з найманців подіставали зброю. А коли давала мені ляпас, страшно не було?! Я роздавлю вас всіх, як комах!..

Але перш ніж я зробив крок вперед, краєм ока побачив, як щось білосніжне промайнуло збоку і в мене уткнулася вухата дівчинка, обіймаючи зі всією силою. Сайла…

Злість відійшла на другий план. Гура сховалась назад в тінь, хоча продовжувала стежити за людьми. Я ж присівши, погладив дівчину по голові і подивився в її заплакані очі.

- Не плач, я повернувся, як і обіцяв, - я витер сльозу на її щоці. Сайла радісно посміхнулася, обхопивши своїми долоньками мою руку. Я перевів погляд на господарку готелю. - Але оскільки мені тут не раді, піду в інше місце.

Сайла замахала головою, відмовляючись мене пускати.

- Зустрінемось на площі опівдні, там і поговоримо.

- Вона нікуди не піде! - все ж таки Неллі набралась хоробрості і вставила свою думку.

Я хотів заткнути її, проте це зробила Сайла. Магеса одним поглядом зупинила свою зведену мати. В повітрі коливалась мана, ще трішки і полетить якесь закляття. Ого, а крихітка розвинула свій талант до чаклування.

Коли я попрямував до виходу, дівчина схопивши мене під руку, пішла поруч. І судячи по погляду, відпускати мене найближчим часом вона не планувала.

- Добре, ходімо поснідаємо.

 Під гнітючу атмосферу ми вийшли у двір, де я зіткнувся з Бафом, який стояв біля кузні і пильно дивився в нашу сторону. Кивнувши йому, попрямував до ринкової площі, пам’ятаю, там можна було купити смачну випічку. Можливо Баф хотів щось сказати, та я проігнорував його. Дістали, не витримаю ще однієї образи.

Сайла весь час мовчки йшла біля мене. Хоча чого це я - вона і так звуку видати не може. На ринку було людно і в пекарню навіть черга утворилась. Поки чекали, я відчував на собі погляди декількох людей. Моє маскування пішло коту під хвіст, як тільки я потрапив у готель, проте гравців не було навколо. Схоже, Георгій був правий і за моїм найближчим оточенням пильно слідкували. Заплатити місцевим не так й важко, щоб вони повідомили про одного карашця, якщо він з'явиться.

Гура заспокоїлась і знову погрузилась в стан стазиса. Як я зрозумів, вона відчувала мої емоції та аналізувала небезпеку навколо, проте не випромінювала еманації пітьми навколо. Думаю, її зараз зможуть помітити тільки дуже досвідчені чи могутні люди.

Єдине що я хотів зараз, це сісти на лавку і спокійно поснідати. Хоча ванну мені теж не завадить прийняти. Як і ремонт та новий одяг. Я важко зітхнув і побачив стурбований погляд Сайли.

- Нічого важливого, просто накопилось, - я потріпав волосся дівчини, пригладивши вушка. А в неї завжди вони були такі м’які?

На мій подив, з випічкою продавали і напої, чого я не пам’ятав до цього. І ще й столики додали, як в сучасних кафе. А багато чого змінилось. Про всяк скупив велику кількість випічки, якщо не з’їм, то сховаю в сховище чи віддам біднякам. Проте судячи по голодному погляду Сайли, є сумніви, що щось залишиться. Коли вмостився за столик, ще раз важко зітхнув. Ці погляди… бісять.

Вирішив спробувати нову ідею. Подивившись в сторону одного з наглядачів і коли ми зіткнулися поглядами, одними губами промовив:

- Зникни.

І до команди додав всю свою ненависть, яка досі бурлила всередині мене. Це було схоже на направлену емпатію, яку я використовував з Гурою. Результат перевершив все - чоловік втратив свідомість, впавши на дорогу, до нього одразу підбігли люди. Слабак. Зрозумівши, що це працює, почав шукати інших шпигунів, але ті зникли. Чи відчули щось, чи зрозуміли.

«Ти змінився,» - побачив я напис на дощечці, коли повернувся до Сайли. Але на це я підпер кулаком щоку, продовжуючи дивитись на дівчину. - «Став страшніше.»

- Ти боїшся мене?

На запитання, Сайла помахала головою, посміхаючись. Ось і добре. Наступні десять хвилини, я насолоджувався спокоєм і їжею. А також компанією гарненької дівчини. За час поки мене не було, магеса витягнулась та набрала ваги, ставши виглядати більше жіночною, ніж по-дівчачі. Схоже, фізичні тренування вона не ігнорувала.

На неї було приємно дивитись: білі вушка та довге волосся до поясу. Глибокі блакитні очі затягували в себе не гірше зоряного неба. Наче білосніжна принцеса казкового королівства. Що мене тішило, так те що попри моє нестримне бажання до жінок, я не відчував нічого подібного до Сайли. Хотілося її тільки захистити і погладити по голові, як молодшу сестру. Не більше.

Помітивши вивчаючий погляд, дівчина підняла брови, мовчки питаючи мене.

- Ти гарненька, - вона зашарілась і спробувала сховати своє обличчя за чашкою з напоєм. – Хлопця ще не знайшла?