Розділ 35. А тепер практика

- І що це було?

Запитав я після короткого відпочинку та прибирання хаотичної енергії.

- Реакція місцевої мани з закляттям, - Серафима прикусила губу, про щось глибоко замислившись. - Структура видозмінилася під впливом фону, наче…

Я не квапив. Мої навички працювали бездоганно. Та і сам сидів перетравлював силу вождя. На жаль, смерть інших мені нічого не дала, схоже, закляття магеси випалює не тільки живих істот, а й підживлюється їх смертю.

- Ходімо.

 Коли ми поверталися до селища троглодитів, взяв Серафиму на руки, але на цей раз посадив її на широку лапу Гури. Тінь ж тільки раділа контакту з жіночкою продовжуючи поглинання мани. Мені навіть цікаво до чого це призведе, бо вона поглинула енергії більше, ніж на свою минулу еволюцію.

Печера колись наповнена життям, стало суцільним попелищем. Навіть каміння місцями проплавило. Я пересмикнув плечами: затримайся ще на декілька секунд, лежав б тут купкою попелу.

- Туди, - магеса впевнено вказала напрямок, кудись в сторону від центру поселення.

Так як я не боявся забруднитися, йшов найкоротшим маршрутом. Під ногами тріщали кістки і піднімались клуби попелу, деінде ще жевріли уламки будівель. Якщо так задуматись - видовище було жахливим. Та мене більше турбувало самопочуття Серафими, ніж навколишнє: вона невідривно вдивлялася в тільки їй відомий напрямок, похмуро тримаючись за лапу Гури. Хм… щось я не пригадую, щоб вона колись так нервувала.

Йшли ми недовго. Дійшовши до краю селища, магеса зупинила мене і клацанням пальців прибрала весь пил та попіл в радіусі двох метрів. Зручно. Але всі думки відійшли в сторону, коли побачив дивний візерунок вирізаний на кам’яній підлозі. І інтуїція мені підказувала, що це не просто забаганка якогось художника. Чи скульптора?

- Що це? - як я не намагався, та через високий магічний фон, не міг навіть відчути щось від цього малюнка.

- Магічна печатка, - жіночка пильно вивчала візерунок, навіть, здалося принюхується до чогось. - При цьому, ще свіжа. Її встановили невміло, проте свій функціонал вона виконує.

Серафима перевела погляд на мене, а потім знову на візерунок. Я зрозумів, що це печатка про які вона розповідала, проте не здогадувався, навіщо вона тут. Закінчивши вивчати печатку, магеса вимовила:

- Чудово, буде тобі практикою.

І почалось пояснення принципів дії цієї печатки і за що відповідає кожна деталь. А також помилки в логіки побудови печаті. Через півгодини навчання, я вже бачив не просто візерунок, а складний конструкт для маскування і спотворення простору. Це наче ілюзія, проте впливала не тільки на оточення, а й запечатувало все, що підпадає під критерій. Будь то що живе: звір чи людина. Або ж цілий вхід кудись.

Проте після всіх пояснень, в мене було здогадки, що ховається за цією печаткою. Бо структура печатки була дивною, як і фон магії, який ніяк не приховати. Саме те спотворене відчуття, з яким ми зіткнулись з самого початку, брало своє джерело через це місце: наче чужа мана проникає в світ, змішуючись. А печатка служить своєрідним фільтром.

Тепер що? Зруйнувати її, але які тоді наслідки будуть? Ці питання задав експерту, яка стояла поряд.

- Зруйнувати? Дурниця, - Серафима щиро посміхнулась. - Візьмемо її під контроль. Але для початку треба змінити цю недолугу печать. Дивись…

Магеса вказала на центральні вузли візерунка і почала пояснювати що змінити, для покращення. Так як все було надряпано на камені, використовував кігті Гури, як інструмент. Через годину дивився на новий візерунок, і навіть по відчуттям, він був більш правильним та приємним.

- А тепер влий ману.

Направивши енергію в печатку, відчув одразу, як змінився навколишній простір та й візуально проявився колодязь в центрі печатки. Підійшов ближче: глибокий провал і тільки сіре марево на дні.  Та це не колодязь, а прокол в інший світ, хоча якийсь обмежений. В лице подув вітерець, але одразу зрозумів, що це потік мани з іншого, який став фізично відчутний. Й краєм ока помітив, як Серафима здригнулась. Швидко зробив крок назад, розриваючи контакт з печаткою. Одразу виникла ілюзія, проте тепер не було ніяких візерунків, та й потік мани майже не відчувався. Як я зрозумів, підживлення ілюзії якраз йде від проколу, черпаючи енергію з нього.

- Все добре?

- Так… - жіночка повільно кивнула, та бачачи мій стурбований погляд, вирішила пояснити. - Ця мана з мого світу, але з іншого континенту.

Я здивовано підняв брови. О це так збіг.

- Гаразд, печать під контроль ти взяв, тепер моя черга. Зніми ілюзію.

Серафима спустилася з лапи і підійшла до колодязю, через декілька секунд, навколо проколу почали з’являтися в’язі символів. Я зрозумів, що магеса використовуючи вогонь вирізала на камінні в необхідних місцях. Неймовірна точна робота. Через декілька хвилин я дивився на складний спіральний візерунок, який вплітається в стару печатку. Від кількості яскравих символів в мене рябило в очах і я не розумів, як на це можна спокійно дивитись.

Коли Серафима закінчила, підняв її на руки, бо стояти вона не могла. На диво, хаотичних ділянок не з’явилось, як і різницю в обсязі мани я не помітив. Тоді чого вона безсила?