Розділ 33. Вчитель

Це виявилось не тим чого, я бажав. Серафима вся тремтіла від холоду, хоча температура в печері була нормальною. Обійнявши її, я накинув зверху ще ковдру. Мій організм виділяє багато тепла, тому панночка швидко перестала тремтіти і заснула. І я прослідував її прикладу.

Снів на цей раз не було. Але коли засинав, на автоматі почав викачувати ману з Серафими, розгладжуючі хаотичні ділянки. Під час цього уперся в якийсь незрозумілий бар’єр і недовго думаючи поглинув його також.

Прокинувся від того, що щось сильно давило в щоку. Розплющивши очі, подивився на вже рогату магесу, яка лежала на мені.

- Посунься, твої рога давлять мені.

Жінка сонно посунулась, мирно засопівши. Проте до неї дійшли мої слова і вона різко розплющила очі, втупившись в мене. А потім, якось обережно, наче не вірячи, потягнулася рукою до рогів, обмацуючи їх.

Я ж просто лежав, насолоджуючись розгубленістю Серафими. В цілому, її зовнішність ніяк не змінились, додалися тільки витончені ріжки, закручені спіраллю і піднімаючись десь на півголови верх. Також кидалися в очі прожилки в ріжках пурпурного кольору. І зараз вони миготіли в такт емоцій своєї хазяйки.

- Ти… - вона наче щось видивлялась в мені.

- Я, - пауза тривала занадто довго, тому і вирішив якось відповісти.

Магеса нічого не додала, поклавши знову голову мені на груди. Я вслухався в її магічний фон. Чудовий результат, майже чиста мана без хаотичних ділянок. Схоже, на автоматі за ніч я зробив багато роботі по викачуванню енергії.

Обережно доторкнувся до її волосся, лагідно перебираючи локони. Ця ситуація наповнювала відчуттям умиротворення, навіть дурні думки в голову не лізли. З цікавості доторкнувся до рогів: тверді, гладенькі, наче з каменю. Тільки де знаходились прожилки, я відчував деяку шершавість.

- В моєму світі, якщо чоловік торкався рогів жінки, то він повинен був на неї одружитись.

- Але ти не в своєму світі, - можливо, вона думала, що відсахнусь, та мені було якось байдуже. - Та якщо наполягаєш…

- Від тебе пахне жінками, а я не звикла з кимось ділитися тим, що належить мені.

Піднявшись, Серафима ще раз оцінюючи пробігла по мені поглядом. А краєвид ж мені відкрився просто чудовий, бо жіночка так і не одяглась. Якщо б не витримка, потекла б слина з рота.

- Дурбецало, - кинула вона, прийнявшись одягатися. - До речі, від тебе несе якимось звіриним запахом.

Я дещо здивовано принюхався до себе, але відчув тільки свій запах та м’яти, яку вчора використовував. Та це, якщо прибрати фіалковий аромат Серафими, бо він був усюди.

- Не просто запах, а більше відтінок, - Відтінок? Дивлячись на моє здивоване лице, магеса додала: - Важко пояснити. Ти не зустрічався з якимось розумними магічними істотами чи звірами?

- Було таке.

Перше, що прийшло в голову це був дух-охоронець, а друге… навіть думати не хотілось.

- Тоді це від них, - вже одягнувшись, жінка нависла наді мною. - Чого лежиш? Готуй сніданок.

- А ти? - примружившись, я спостерігав за Серафимою. Якось швидко я увійшов у роль… слуги?

- Хочу оцінити твою роботу вночі, - я тільки встиг сісти, як магеса нахилившись, поцілувала мене в щоку. - І за це дякую.

Поки я перетравлював те, що трапилось, Серафима вийшла у двір. Я тільки зараз звернув увагу: через роги вона стала здаватися вище, і наче нависала наді мною. Хоча до цього, ми були десь на одному рівні.

Ну що ж, сніданок, так сніданок.

Попросивши Гуру принести води і поставити її на багаття, сам швидко розім'явся, збігавши до річки. Після того, як умився, перебрав продукти. На сніданок був чай та м'ясна нарізка на хліб з овочами. Все ж таки, панянка і її охорона непогано були забезпечені харчами.

Зробивши чай, розлив по келихам, і разом з їжею виставив на дерев'яну тацю. Коли вийшов на вулицю, магеса, закутана в плащ, продовжувала медитувати. Я ж тихо сів недалеко від неї, стараючись не збити концентрацію. Сам знав, як важко інколи зрозуміти, що відбувається всередині тебе.

Не чекаючи, поки вона розплющить очі, поснідав спостерігаючи за природою. Місце гарне. Аркха відблискувала в ранковій росі, створюючи відчуття, що земля осипана дорогоцінним камінням. Великі в обхваті дерева з густим зеленим листя намагалися увібрати в себе все світло, проте промінчики постійно пробивалися крізь листву утворюючи дивовижний краєвид.

Цікаво, що ж в мені змінилось, що я почав помічати такі моменти краси? Бо раніше голова постійна була зайнята питаннями чи навіть звичайним виживанням. Кинув погляд на жінку біля себе. Не думаю, що це через неї. Хоча вона додавала якогось дивного спокою в душу.

Підхопивши свою зброю і броню, відійшов ще далі. Настав час обслужити своє спорядження. Заточити, відполірувати, змазати, підшити, протерти, виправити - в хід йшли всі мої знання, як з минулого світу, так й набуті за час мандрівок. Провозився я декілька годин, проте Серафима так і не доторкнулася до їжі. Прислухався до її стану: магічна енергія циркулювала в середині тіла, від ядра до кінцівок, але жодних ознак хаотичних ділянок. Чудово. Не хотілося б знову її відкачувати.