Дерево

Дерево

     Відкриття дверей до підсвідомості було не лише метафорою для нового рівня спілкування, а й буквальним фізичним процесом. Голограми, які виникали в просторі зали, були не просто зображеннями. Вони були відображенням глибоких психічних зв’язків між членами команди та енергетичними сутностями. Ці зв’язки були настільки сильними, що кожен член команди відчував присутність істот не тільки зорово, а й емоційно. Власні думки і почуття відображаються в них. Це було схоже на те, як дзеркало відображає образ, але замість звичайного відображення, голограми показували внутрішній світ. Відчуття було неначе вони створили між собою мережу підсвідомого зв’язку, який дозволяв їм працювати разом, як єдине ціле. Таке глибоке розуміння і спілкування було ключем до вирішення багатьох завдань, які стояли перед командою.

     Обмінявшись інформацією про те, звідки Рам та його члени екіпажу, згустки матерії провели їх через найбільший розлом в стіні храму, з якого йшло найяскравіше фіолетове світло. Вони опинилися в тунелі, де стіни пульсували відтінками фіолетового, створюючи гіпнотичний ефект. Відчуття було схоже ніби їхні тіла стають легшими, майже невагомими. Дослідники переносилися через просторово-часовий континуум.

• Ми… ми в коридорі між світами? – запитав Рам. Його голос звучав віддалено, ніби відлуння.
• Так, – відповіла енергетична сутність. – ви на шляху до нашого світу.

Ніхто навіть не здивувався про існування такого коридору. Усім здавалося наче вони знали це роками. Команда продовжувала рухатися, керована невидимою силою, що вела їх через досить вузький простір. Рам і його команда відчули, як їхні розуми розширюються, здатність сприймати інформацію стала майже безмежною.

     Нарешті, перед ними відкрилася панорама дійсно чогось незвіданого. Уявіть собі, величезний купол, що світиться зсередини м’яким, багатобарвним світлом, яке відбивається від кристалічних структур та створює враження зоряного неба всередині простору. Стіни куполу мали шестикутний рельєф який хоч був і прозорий, але злегка заломлює погляд на безкрайність космосу. Всюди, де вони ступали, був м’який, живий мох, який світиться при кожному дотику. Посеред простору стояло величезне кам’яне дерево, яке здавалося вічним, немов вирізьблене самими богами. Його мільярди гілок, товсті та могутні, пронизували небо, створюючи мережу, яка з’єднувала різні світи і реальності. Фіолетове світло, що пульсувало зі стовбура, було потоком енергії життя, що тече через Астраліс.

• Це Дерево всесвіту. – пояснила енергетична сутність. – Воно з’єднує всі форми життя і всі світи. Кожна гілка веде до іншого виміру, де існують інші цивілізації, інші знання.

Рам і його команда були вражені. Вони відчували, як їхні душі наповнюються гармонією. Нога Боба та усі тілесні пошкодження дослідників після посадки (синьці, порізи, забиття внутрішніх органів …) зцілилися і вже не випромінювали біль. Це справжнє диво, свого роду.

• Неймовірно. – ледь вимовила Злата.
• Яка краса! – додала Ева.
• Як воно працює? – запитав Боб.
• Гілки Дерева та його коріння функціонують, як портали, або мости між різними вимірами. Кожна гілка має унікальну резонансну частоту, яка відповідає певному виміру. Коли істоти чи об’єкти взаємодіють з цими гілками, вони налаштовуються на цю частоту, що дозволяє їм переходити в інший вимір. Дерево Всесвіту також може відкрити шлях до інших світів. Це дозволяє нам подорожувати між вимірами, без необхідності подолання величезних космічних відстаней – істоти відповідали по черзі.

(Цей процес нагадував настроювання радіоприймача на певну хвилю для отримання сигналу з певної станції).

• Але хто ви такі? – не втримався Рам.
• Ми Вартові. – відповіла енергетична сутність з легким сяйвом, що ніби відбивалося від її прозорої форми. - Наше існування присвячене захисту цього древнього символу єдності та знань. Ми слідкуємо за гармонією між світами, і допомагаємо тим, хто шукає істину.

     Рам замислився. Він відчував, що ця зустріч була невипадковою і що вони, точно, стоять на порозі великих відкриттів. Від насичених подій, епізод про аварійне приземлення ніби затерся в пам’яті дослідників. Єдине, що їх турбувало  зараз – жага до відповідей на мільярди запитань.

     Перевівши погляд вниз група дослідників дійсно побачила дивне поселення. Воно розкинулося під могутнім стовбуром Дерева всесвіту, серед коріння, що перепліталися як змії велетні. Його будівлі були зроблені з невідомої матерії, що продовжувала рости і змінюватися, адаптуючись до потреб його мешканців. Вартові, які населяли це місце, були істотами з величезними, проникливими очима та довгими, гнучкими кінцівками, що дозволяли їм пересуватися серед складних структур їхнього дому з легкістю, яка суперечила законам фізики. Їх фізичний силует був спрощений до мінімалізму. Тяжко сказати на що вони були схожі. Структурою тіла нагадували лінивців, ті, що на Землі мешкають у теплих тропічних районах Центральної і Південної Америки. Рам та інші спостерігали, як вартові спілкувалися між собою за допомогою складних жестів та звуків, які створювали гармонійну мелодію серед коріння.

     Команда спустилися до поселення, де їх зустріли з цікавістю та особливою обережністю. Вартові були різноманітними, деякі навіть мали прозорі крила метеликів, інші – здатність змінювати форму за бажанням. Але всі вони мали одне спільне – глибоке розуміння Всесвіту і його таємниць.  Їх величезні очі ніби відбивали безмежність космосу.

• Вітаємо вас, мандрівники - промовив один з Вартових, його голос був м’яким і мелодійним, ніби вітер, що шепоче серед листя.