“Вісник” 2028

“Вісник” 2028

     Під час чергового гіперстрибку «Селестія» пронизувала темний простір, залишаючи позаду розмиті світлові стежки. Екрани навігації тремтіли від енергії, яка сяяла від гіперпростору, немов розкішне світлове шоу. Тим часом аналіз речовини, яку виявив Боб, показав, що вона справді містить елементи, які дуже нагадують компоненти крові морських ссавців на Землі.  Це відкриття викликало зацікавленість у всієї команди. Можливо вдасться зрозуміти чому галактичні розбійники полюють на них. Поки Боб Мартін та Злата Коваленко залишалися у лабораторії, в одному з вікон командного модуля, Аліса Лі помітила бліде сяйво, яке не збігалося із відомими відбитками зірок. Вона обернулася до команди та сказала:

• Щось не так. То не зірка.

Дейв Сміт, використав базу даних координатів для виявлення об’єкту.  

• Це не супутник і не зірка. На карті пусто! – висловився Дейв, ледве не згубивши брови від подиву.
• Що ти маєш на увазі? - запитав Рам Брендон.
• Те і маю – пусто.

Довелося зробити незаплановану зупинку гіперстрибка. Саме це рішення і допомогло уникнути катастрофи. На такій швидкості влетівши у необізнаний об’єкт поставив би хрест на експедиції. «Селестія» зупинилася на відстані кількох метрів від   невідомого крейсера.

     Розвернувши корабель Рам попросив Алісу підібратися якомога ближче і активувати бойовий режим. З ближчої дистанції шатл вражав тривожним виглядом. Він нагадував собою уламок минулого, що стояв  ніби на межі двох світів — невідомого і знаного. Корабель був вкритий шаром пилу та льоду. Вигляд вказував, на пережиті численні турбулентності і радіаційні бурі. Його космічні подорожі, навіть важко уявити. Залишилося тільки одне крило і те було деформоване та посічене мабуть від масштабного бою. Металевий покрив був позбавлений блиску, а місцями його зовсім бракувало. Широкі прозорі вікна, що колись пропускали світло, тепер виглядали, ніби відбивали власне відчуття безжального простору. У деяких місцях скло було розтрощене метеоритами, залишаючи крихкий слід колишньої дивовижності. На лівій кормі здавалося щось збереглося. На спотвореній панелі можна було розгледіти літери, які, здавалося, були видублені вручну, із великою увагою до деталей. Хоча частина напису була затерта часом та засмаглою, одне слово все ще залишалося видимим – «Вісник». Саме така назва була останнього зорельоту із групою експедиторів на борту, яка вирушила у 2028 році наївно підкорювати простір.

     Крейсер викликав відчуття занепокоєння своєю незвичайною аурою завороживши команду «Селестії» і залишаючи в них питання. Дейв разом з Брендоном знову вийшли у відкритий космос, щоб потрапити на примарний шатл. Вони звернули увагу на діру у корпусі, яка вела всередину «Вісника» — таємничого артефакту. 

     Переступивши «поріг», вони опинилися в темному, вузькому просторі. Це була камера яка поєднувалася з двигуном. Якась стороння сила просто вирвала з цього місця рушій. Дібравшись до центральної частини човна хлопці побачили стіни покриті незрозумілими символами. Залишки інструментів та особистих речей екіпажу, використаних колись для ремонтів та інших цілей, вільно літали у просторі, через брак штучної сили тяжіння.

     Здавалося, ніби час тут зупинився, залишивши все таким, яким воно було у далекому минулому. Серед простору простиралася величезна куполоподібна структура, що нагадувала планетарій. Ймовірно призначена для проекцій зоряного неба, відеозаписів та планів, будуючи вражаючий образ історії космічних досліджень.

Над головною консоллю був єдиний зрозумілий напис:

ВСЕСВІТ - НАША ДОМОВИНА,

ЙДЕМО НА ЗУСТРІЧ СТАРОМУ Й НОВОМУ.

У НАДІЇ НА ЗОРІ, ЩО ПОКАЗУЮТЬ НАМ ШЛЯХ,

ЗАЛИШАЄМО ВАМ СВІТЛО, А ВИ ЗБЕРЕЖІТЬ НАШІ СЕРЦЯ.

НА КОСМІЧНИХ СТЕЖКАХ, ДЕ ЧЕКАЄ НАС ДОЛЯ,

СПІЛЬНО ДОЛАТИ МУСИМО БЕЗСОННЯ.

І ХАЙ СВІТЛО СТАЄ МЕРЕЖЕЮ НАДІЙ,

ВСЕСВІТ - НАШ ДІМ, НЕВИЧЕРПНИХ, ДИВНИХ СНІВ.

     Прочитавши ці рядки, Рам поринув у роздуми своєї підсвідомості. Він вирішив не доповідати про знахідку, але його маска транслювала все що він бачив на екрани «Селестії». Дейв, тим часом, рився в речах у надіїї знайти якусь зачіпку для пояснення цієї катастрофи, Брендон нарешті звернув увагу на головний пульт керування. Його пальці безрезультатно торкалися всіх тумблерів та кнопок які були цілі.

• Є щось? – запитав Дейв.
• Ні. Єдне що досі жевріє це маячок. Я зніму його а ти забери всі дискети3 із бортовими даними. – відповів Рам відриваючи передавач.

     На борту Селестії Аліса й Ева прискіпливо спостерігали за кожним рухом Рама та Дейва, намагаючись роздивитися навіть найменші деталі. Ева Нгуен, відслідковуючи динаміку обличь, помітила різкі зміни емоцій у Рама. Вона списала це на надмірну зосередженість. Напружена від цікавості рука Аліси Лі була постійно на штурвалі для швидкого реагування в непередбачуваній ситуації. Зненацька на місток забіг Боб із криками:

• Ви не повірите! Еврика! …