Проєкт Арктур 2033 Частина 1

Допомогти чи спостерігати?

Допомогти чи спостерігати?

 

     Усі прокинулися від того, що Аліса відправила всім повідомлення негайно з’явитися на місток. Навіть не поснідавши, всі зібралися без затримок.

  • Що сталося? – першим запитав Рам.
  • Повідомлення від SCSA? – додав Боб.
  • Все добре – заспокоювала Аліса – повідомлень немає ще з учора. Ми вже на недосяжній відстані…
  • Так, а що ж тоді? – дратувався Дейв.
  • Я отримала сигнал з ось цього супутника JOL (вона вивела проекцію на головний екран). Шифрування дуже схоже на те, що ми вивчали на Землі, але не повне.
  • Форма цього космічного тіла дуже дивна, вона не кругла. – зауважив Рам.
  • Але в нас немає за програмою висадження на JOL. Можливо збій? – розмірковувала в голос Ева.
  • Нехай Вівак (ШІ шатлу) просканує – Рам.
  • Я вже запускала його. Він якимось чином впізнає шифри які були знайдені під пірамідою Хеопса у Єгипті.
  • Маячня – висловився Боб – сенсу з нього не багато.
  • Гаразд, перш ніж продовжити експедицію вивчимо більш детально.
  • Але це не за програмою – наголосила Злата.
  • Ну тоді ми повинні внести зміни – Рам вийшов із кімнати.

     Сигнал був коротким і слабким, але відрізнявся від звичайного шуму космосу. Усі працювали над розшифруванням сигналу протягом декількох годин. Використовуючи різні методи і гіпотези, вони встановили, що сигнал був гамма-променем, який мав дуже високу енергію і частоту в 1020 Гц. Цей сигнал був модульований, тобто містив додаткову інформацію, яка була закодована в його амплітуді, або фазі. Настільки відомо, то такого явища в природі не існує, що й робить його незвичайним. Періоди подачі були короткі, тобто повторювався з певним інтервалом часу. Методом спостережень було встановлено, що сигнал був направлений, тобто він був випромінюваний в певному напрямку, а не в усі сторони.

     Пояснення було одне - сигнал був штучного походження, тобто він був створений і відправлений кимось або чимось. Вони припустили, що сигнал був повідомленням, яке мало якийсь зміст і призначення. Оскільки трансляція була із супутника, який орбітував навколо планети, то він був відправлений з близької відстані. Проблема була в тому, що це високоенергетичні хвилі, які можуть безповоротно пошкодити молекули, які складають клітини, викликаючи генетичні мутації і навіть смерть. На Землі ми можемо спостерігати природні джерела гамма-променів при розпаді радіонуклідів та взаємодії космічних променів з атмосферою. Це й тримало їх на відстані від джерела.

     Команда Брендона намагалася розшифрувати сигнал і визначити його зміст. Застосувавши безрезультатно різні алгоритми і коди, вони зрозуміли, що відстають за графіком. Було прийняте рішення записати та відправити на Землю для детального вивчення.

  • Давайте спробуємо надіслати свою частоту у відповідь – несподівано запропонував Дейв.
  • Але що саме? – здивовано вигукнула Аліса.
  • Просто перенаправ цей же сигнал у відповідь.
  • Звучить тупо, як для міжгалактичного експерта – саркастично зауважив Боб.
  • Ми просто імпровізуємо, все геніальне просте… - невдоволено але стримано відповів Дейв.

У будь якому разі останнє слово було за Рамом.  Вони надіслали своє повідомлення через потужний радіопередавач.

     На їхнє здивування, вони отримали відповідь. Неочікувано з’явився силует великої тварини, схожої на кита, з довгим хвостом і великими плавниками. Тварина мала також декілька світлових органів на своєму тілі, які випромінювали різнокольорові сигнали. ЇЇ розміри були у два рази більші ніж «Селестія». Тварина просто плавала в темному просторі, оточена зірками і планетами. Звуки також міняли свою частоту і амплітуду в залежності від світлових сигналів, які випромінювала тварина. Кит весь час нерухомо був прикріплений до супутника за допомогою свого хвоста. Він виглядав миролюбно.

  • Це не можливо – вигукнула Ева.
  • Я думав це міф! – додав Боб.

     Команда була шокована і захоплена таким розвитком подій. Згідно коротких оповідей у бібліотеці SCSA, космічні кити могли існувати, але в теорії. Їхнє існування нічим не підтверджувалося окрім схожих отриманих записів ще у далекому 2012 році. У тому ж році, один із вчених SCSA - Бен Авдін, спробував накласти частоти сигналу з космосу на ті звуки, що утворюють земні кити. Як ця думка прийшла йому до голови, ніхто не знає до сьогоднішнього дня. Бен описував їх у своїх працях, та решту життя присвятив полюванням на них через телескоп. База знань «Селестії» була скорочена, це і додало проблем із визначенням походження.

     Загін підтвердив існування китів, хоча схожість з описами було близько 9,5%. Працю Бена Авдіна на протязі 9 років нарешті можна було визнати. Нажаль творець цієї теорії не побачить те, що ж сам так завзято досліджував. Схоже, що ця істота мала свою свідомість і емоції. На радарі почали з’являтися поодинокі сигнали. Їх ставало все більше і більше.

  • Ем, Народ, не хочу нікого лякати, але здається у нас гості – повідомила Аліса.
  • Але де вони? – Бігаючи від однієї сторони до другої  питав Дейв.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше