Допомогти чи спостерігати?
Усі прокинулися від того, що Аліса відправила всім повідомлення негайно з’явитися на місток. Навіть не поснідавши, всі зібралися без затримок.
Сигнал був коротким і слабким, але відрізнявся від звичайного шуму космосу. Усі працювали над розшифруванням сигналу протягом декількох годин. Використовуючи різні методи і гіпотези, вони встановили, що сигнал був гамма-променем, який мав дуже високу енергію і частоту в 1020 Гц. Цей сигнал був модульований, тобто містив додаткову інформацію, яка була закодована в його амплітуді, або фазі. Настільки відомо, то такого явища в природі не існує, що й робить його незвичайним. Періоди подачі були короткі, тобто повторювався з певним інтервалом часу. Методом спостережень було встановлено, що сигнал був направлений, тобто він був випромінюваний в певному напрямку, а не в усі сторони.
Пояснення було одне - сигнал був штучного походження, тобто він був створений і відправлений кимось або чимось. Вони припустили, що сигнал був повідомленням, яке мало якийсь зміст і призначення. Оскільки трансляція була із супутника, який орбітував навколо планети, то він був відправлений з близької відстані. Проблема була в тому, що це високоенергетичні хвилі, які можуть безповоротно пошкодити молекули, які складають клітини, викликаючи генетичні мутації і навіть смерть. На Землі ми можемо спостерігати природні джерела гамма-променів при розпаді радіонуклідів та взаємодії космічних променів з атмосферою. Це й тримало їх на відстані від джерела.
Команда Брендона намагалася розшифрувати сигнал і визначити його зміст. Застосувавши безрезультатно різні алгоритми і коди, вони зрозуміли, що відстають за графіком. Було прийняте рішення записати та відправити на Землю для детального вивчення.
У будь якому разі останнє слово було за Рамом. Вони надіслали своє повідомлення через потужний радіопередавач.
На їхнє здивування, вони отримали відповідь. Неочікувано з’явився силует великої тварини, схожої на кита, з довгим хвостом і великими плавниками. Тварина мала також декілька світлових органів на своєму тілі, які випромінювали різнокольорові сигнали. ЇЇ розміри були у два рази більші ніж «Селестія». Тварина просто плавала в темному просторі, оточена зірками і планетами. Звуки також міняли свою частоту і амплітуду в залежності від світлових сигналів, які випромінювала тварина. Кит весь час нерухомо був прикріплений до супутника за допомогою свого хвоста. Він виглядав миролюбно.
Команда була шокована і захоплена таким розвитком подій. Згідно коротких оповідей у бібліотеці SCSA, космічні кити могли існувати, але в теорії. Їхнє існування нічим не підтверджувалося окрім схожих отриманих записів ще у далекому 2012 році. У тому ж році, один із вчених SCSA - Бен Авдін, спробував накласти частоти сигналу з космосу на ті звуки, що утворюють земні кити. Як ця думка прийшла йому до голови, ніхто не знає до сьогоднішнього дня. Бен описував їх у своїх працях, та решту життя присвятив полюванням на них через телескоп. База знань «Селестії» була скорочена, це і додало проблем із визначенням походження.
Загін підтвердив існування китів, хоча схожість з описами було близько 9,5%. Працю Бена Авдіна на протязі 9 років нарешті можна було визнати. Нажаль творець цієї теорії не побачить те, що ж сам так завзято досліджував. Схоже, що ця істота мала свою свідомість і емоції. На радарі почали з’являтися поодинокі сигнали. Їх ставало все більше і більше.