Розділ 9 В іншому світі

Світ навколо них вибухнув кольорами, немовби художник розлив на полотно всі барви своєї палітри. Яскраві, неземні барви заповнили простір, створюючи фантастичні візерунки, що переливалися і змінювалися на їхніх очах. Олеся і Крук опинилися на квітковій галявині, вкритій ніжним килимом з незнайомих рослин, що випромінювали чарівне сяйво. Галявина була оточена дивними деревами з сріблястим листям, що тремтіло на легкому вітерці, ніби тисячі дрібних дзвіночків. В повітрі витали незнайомі солодкі аромати, що п'янили їхні голови, а з неба лилося м'яке рожеве світло, огортаючи все навколо ніжним серпанком.

Вони з подивом озиралися навколо, намагаючись зрозуміти, де вони опинилися. Все тут було іншим, ніж у Чорноліссі. Небо було рожевим, сонце — блакитним, а трава — срібною. Здавалося, що вони потрапили в казку, в світ мрій і фантазій.

"Де ми?" - спитав Крук, зачаровано дивлячись навколо. Він ніколи не бачив нічого подібного.

"Я не знаю", - відповіла Олеся, і її голос ледь чутно пролунав у цій незвичній тиші. "Але я відчуваю, що це інший світ. Світ, про який говорила легенда".

"Він прекрасний", - сказав Крук, і в його голосі було чути захват. "Неймовірно прекрасний".

"Так, але не варто забувати, що ми тут з місією", - нагадала Олеся, і її голос набув більш рішучого звучання. "Нам потрібно знайти джерело зла і знищити його".

Вони рушили вперед, дотримуючись стежки, яка вела крізь чарівний ліс. Дерева тут були високі та стрункі, з гладкою сріблястою корою, а їхнє листя мерехтіло на сонці, ніби тисячі дрібних діамантів. Навколо них літали дивні птахи з райдужним пір'ям, наповнюючи повітря мелодійним співом, а з-під коріння дерев виглядали маленькі пухнасті звірята з великими довірливими очима. Олеся і Крук йшли, зачаровані красою цього світу, забуваючи на мить про свою небезпечну місію.

Раптом вони почули голос. Він доносився з глибини лісу, і він був холодний і зловісний, наче подих зимового вітру.

"Хто порушив спокій мого лісу?" - спитав голос, і від нього по спинах Олесі та Крука пробігли мурашки.

Вони зупинилися і обережно озирнулися, вдивляючись у гущавину дерев. Але нікого не помітили.

"Хто тут?" - спитала Олеся, і її голос трохи тремтів.

"Я — хранитель цього світу", - відповів голос, і він був близько, наче хтось стояв за їхніми спинами. "І я не дозволю вам зашкодити йому".

З-за дерев, ніби виростаючи з землі, вийшла істота. Вона була подібна до людини, але з великими чорними крилами за спиною і довгим хвостом, що звивався по землі. Її шкіра була сірою, наче камінь, а очі горіли червоним вогнем. Від неї віяло силою і небезпекою.

"Ви — чужинці", - промовила істота голосом, що нагадував скрегіт каменю об камінь. "Вам тут не місце. Повертайтеся туди, звідки прийшли".

"Ми прийшли сюди, щоб знищити зло", - сказала Олеся, гордо піднявши голову. Вона не збиралася відступати.

"Зло?" - перепитала істота з висміхом. "Ви називаєте злом те, що дає вам життя? Ви — невдячні істоти. Ви живете завдяки силі цього світу, ви дихаєте його повітрям, п'єте його воду, їсте його плоди. Але ви не цінуєте цього. Ви прийшли сюди, щоб знищити його".

"Ми не розуміємо, про що ти говориш", - сказав Крук, здивовано дивлячись на істоту.

"Ви живете завдяки темній енергії цього світу", - пояснила істота. "Вона дає вам силу, вона живить вашу магію. Але ви не розумієте цього. Ви сліпі і невдячні".

"Ми не хочемо знищувати цей світ", - сказала Олеся, намагаючись донести до істоти свою мету. "Ми хочемо знищити зло, яке загрожує нашому світу. Зло, яке приходить звідси".

"Зло — це частина цього світу", - сказала істота з холодом в голосі. "Ви не можете знищити одне, не знищивши інше".

"Але ми маємо спробувати", - сказала Олеся рішуче. Вона не збиралася відмовлятися від своєї місії.

"Тоді вам доведеться боротися зі мною", - сказала істота, і її очі спалахнули червоним полум'ям. "Я — хранитель цього світу, і я не дозволю вам зашкодити йому".

Істота розправила крила, злетіла в повітря і кинулася на Олесю і Крука з шаленою швидкістю. Почалася битва.

Істота, хранитель іншого світу, атакувала з неймовірною швидкістю та силою. Її величезні крила розсікали повітря, створюючи потужні пориви вітру, а хвіст зміївся, наче батіг, залишаючи в повітрі вогняні сліди. Олеся і Крук ледь встигали ухилятися від її ударів, відстрибуючи і перекочуючись по землі. Їхні рухи були точними і швидкими, але істота була надто сильною і спритною.

Олеся спробувала використати свою магію, але в цьому світі, де панувала інша енергія, її сили були обмежені. Заклинання ледь досягали істоти, розсіюючись в повітрі, наче дим. Вогняні кулі гасли, не долетівши до мети, льодяні стріли танули в повітрі, а захисні чари розпадалися, наче карточний будиночок.

Крук стріляв з рушниці, але кулі проходили крізь істоту, не завдаючи їй ніякої шкоди. Він зрозумів, що звичайна зброя безсила проти магії цього світу. Він відкинув рушницю і дістав меч, але і він здавався безпорадним проти такої могутньої сили.

"Нам потрібно знайти інший спосіб боротися з нею", - крикнув Крук Олесі, перекрикуючи шум вітру і крики істоти.

"Але який?" - відповіла Олеся, ухиляючись від чергового удару хвоста, який просвистів біля її обличчя.

Раптом вона помітила, що квіти навколо них почали в'янути. Яскраві пелюстки втрачали свій колір, перетворюючись на сірий пил, стебла хилилися до землі, а листя на деревах втрачало свій блиск, жовтіючи і обпадаючи. Рожеве світло в небі почало тьмяніти, начебто хтось закривав його сірою завісою.

"Дивись!" - крикнула вона Круку, вказуючи на квіти. "Цей світ починає вмирати!"

Крук озирнувся навколо. Він побачив, що Олеся має рацію. Краса цього світу, яка ще кілька хвилин тому зачаровувала їх, згасала на очах.

"Чому це відбувається?" - спитав він, з тривогою дивлячись на Олесю.

"Ця істота — хранитель цього світу", - відповіла Олеся, її голос був сповнений тривоги. "Якщо вона загине, загине і цей світ. Все навколо перетвориться на порожнечу".