Зустріч з матір’ю

Сцена: Зустріч із матір’ю в Золотій Залі.

У Золоту Залу Райна зайшла з відчуттям, ніби ступає в пастку. Величні колони, підлога — як дзеркало, а в центрі — трон, на якому сиділа жінка з обличчям криги. Її погляд був наче у статуї: не злий, а байдужий. Ще гірше.

Поряд стояв лікар, щось шепочучи на вухо.

— О, вона з'явилась. — Голос матері був твердий, мов мармур. — Королева Магістра нарешті удостоїла мене своїм візитом.

Райна скривилась, але стрималась.

— Ну, вибач, я ж не робот. Може, захотілось дихнути повітрям без твоїх вартових за спиною.

Мати насупила брови. Лікар опустив очі.

— Ти виглядаєш жахливо. Бліда. Очі — мов у одержимої. — Вона кивнула лікарю. — Кажи.

— Вона збуджена, серцебиття нестабільне, є підозра на внутрішній стрес або... ментальне зрушення.

— О, прекрасно. — Мати встала. Її рухи були граціозні, як у пантери. — Скажи мені прямо: ти вмреш?

Райна на мить зависла. Їй хотілося крикнути: "А якби й так — ти б що, зраділа?" Але вона лише підняла одне брову і знизала плечима.

— Звідки мені знати? Я що, провидиця? Але якщо й так — хочу померти красиво. Можна без цього театру?

Мати наблизилась впритул, її очі ввіткнулись у Райну, шукаючи хоч натяк знайомої Магістри.

— У тебе завтра зустріч із Північним принцом. Якщо ти зірвеш угоду — ти підпишеш вирок усій державі. А заодно й собі.

Райна ледве стрималась, щоб не закотити очі.

— Ну так, класика: “Будь доброю дівчинкою і не зіпсуй нічого”. Не хвилюйся. Я знатиму, куди сідати, коли принц простягне мені лапу.

— Райна (в думках): Як же ця мама-політик мене виводить. Але... поки не варто палитися. Я ж тут “королева”... хоча, чорт забирай, якась я занадто реальна для цієї ляльки на троні.

Мати ще кілька секунд мовчала, ніби щось переосмислювала. Потім сіла назад.

— Добре. Тоді йди. Але завтра — ні слова, що не вписується в етикет. Цей принц не терпить зухвалості.

Райна хитро усміхнулась.

— Тоді хай принц підготується. Бо зухвалість — це моє друге ім’я.

Лікар відкашлявся. Мати мовчки глянула їй услід, а Райна пішла, не озираючись. Усередині клекотіло. Але вона трималась. Поки що.