Прокляття Злої Королеви

Думки здійснюються...

 

Наступний день. Школа.
Все почалося звично. Райна йшла по коридору з рюкзаком, у капюшоні, очі опущені. Але щось у повітрі було дивне. Учні товпилися біля дверей кабінету, перешіптувались. У когось тремтів голос.

— Кажуть, Ян Іванович зник… просто не прийшов сьогодні. Його шукають… — Оскар, як завжди, почув першим. Він швидко підійшов до Райни.

— Ти чула? Наш вчитель — Ян Іванович. Ніхто не знає, де він. У кабінеті холодно, як в морзі, і ще той дивний запах…

— Що? — Райна спинилася. Її серце стислося. Рука мимоволі стиснула ручку рюкзака.

— Кажуть, він зник після вчорашнього. Хтось бачив його останнім біля стадіону… А ще, слухай, один хлопець з 9-Б бачив щось схоже на силует на дереві. Як тінь… мотузка, кажуть…

Райна поблідла.

— Оскар… це все… просто чутки… — але голос тремтів.

— Може. Але ти вчора виглядала… дуже зла. Що сталося?

Вона мовчала.

І тоді, як завжди, з’явився Каель. Тихо, з-за її спини. Очі — глибокі, мов озеро вночі. Він нічого не сказав. Тільки подивився на неї, довго, задумливо… а потім прошепотів майже нечутно:

— Ти теж це відчуваєш, так? Вони оживають…

Райна відсахнулась, та нічого не відповіла.

Її рука знову тремтить. У рюкзаку — блокнот. Там ще десятки малюнків. І кожен з них… може ожити.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше