Художка

Художка. Кабінет повний учнів. Дзвоник вже пролунав 20 хвилин тому.

Райна вривається в клас, дихаючи важко. Вчитель, Ян Іванович, схрестив руки:

— Райна! Ми тут вже малюємо двадцять хвилин. Причина запізнення?!

Вона завмерла, мов мишка перед кішкою. Озирнулась… Каель сидить в кутку, спостерігає з тією ж незбагненною усмішкою. Її очі мимоволі шукають порятунку.

І вона згадує. Іван. Його слова.

— У мого… тата… сьогодні день народження.

Вчитель відразу зм’як. Його лице змінилося, голос став тихішим:

— Тоді сідай. І… вибач, якщо гримнув. Просто… дотримуйся розкладу.

Каель підходить до неї, тихо прошепотів:

— Вау. Легко викрутилась. І що, в батька справді день народження?

— А тобі яке діло? — прошипіла вона, сідаючи до мольберта.

Сірена хотіла щось сказати, але не встигла — вчитель знову гаркнув:

— Райна! Мало того, що запізнилася, ще й балачки влаштовуєш!

— Але це він…

— Обоє! Геть з класу!

Райна важко видихнула, стискаючи кулак. Її малюнок — темний, сумний пейзаж — вчитель розірвав на очах у всіх. В серці щось болісно сіпнулося… Монстр усередині шепоче.

Вона різко встала, майже гримнула дверима, й вийшла в коридор. Каель наздоганяв її.

— Пробач, я не хотів… — доторкнувся до її плеча.

— Не чіпай, — різко відповіла вона й пішла далі.

---

Бібліотека. Тиша, пил і старі книги.

Тут сидів Оскар, елегантний, в бежевому светрі, з книгою в руках. Побачивши Райну — відразу встав.

— Ого… Що сталося? — голос м’який, турботливий.

Вона важко сіла навпроти, схиливши голову на руку:

— Малювати заборонено. Говорити — заборонено. Жити — мабуть, теж.

— Тобі б підійшов власний світ, без цих правил, — сказав Оскар, усміхаючись. — Ти б там правила як королева… зла, мабуть. Але крута.

Вона ледь усміхнулась — майже непомітно.

— До речі, ти щось малювала вчора? — запитав він.

— Монстрів, — тихо прошепотіла вона, не відводячи очей.

Оскар хитнув головою:

— А знаєш, що монстри — це тінь нашої душі? Про це ще Юнг писав. Вони не завжди вороги. Вони частина нас.

— Угу, філософ… — буркнула вона, але без злості.

— Ну хоч хтось мусить тебе розуміти, — сказав він, натякаючи на щось глибше.