Розділ 10

«Чорт забирай! Як же мені вчинити? Я не хочу просто так ризикувати своїми людьми, але й вчинити так, як пропонує Вершник не можу! Залишивши Блекхоук, я лише покажу свою слабкість, а цього ні в якому разі робити не планую! Як же складно» - Мордок прикрив очі руками, і втомлено зітхнув.

Останнім часом лорд багато розмірковував над ситуацією, котра склалася на його землях. Не полишало відчуття, що поява Вершника в його спальні була лише поганим сном. Бальтазар постійно тлумачив, що піддаватися на вмовляння містичного гостя не варто. Він пояснював це підступами лукавого і тим, що вірян бог завжди захистить від кари демонічних істот.

Крім того, Кастена не полишали думки про застереження Вершника. Частенько він ловив себе на думці, що зрадником може виявитися Фелкон. Молодик ще жодного разу не дав приводу засумніватися у своїй вірності клану, але лорда бентежили його неоднозначні стосунки з Рісою. Що як саме про це говорив йому маг? Лордові здавалося, що син начальника варти має деякі плани на неї, які можуть сильно вплинути на її майбутнє та долю всього клану. Ну що ж, варто поговорити про це з донькою.

Неоднозначним також був інцидент з Оуеном - раніше вартовий ніколи не чинив нічого подібного, отже, Фелкон цілком міг його спровокувати. Бальтазар не говорив цього вголос, але Кастен відчував, що священник очікує від нього рішучіших дій щодо протеже.

Зараз йому найбільше не вистачало Луціуса з його холодною і розсудливою головою. Старий приятель завжди міг подивитися на ситуацію зі сторони та побачити мотиви багатьох вчинків. А навіть якщо все виявлялося дійсно кепсько, то просто клав руку на плече свого лорда й впевнено говорив, що вони з усім впораються.

Від важких думок його відволік стук у двері. Тоді Мордок чи не вперше повірив у справжнє диво - до кімнати увійшов Луціус.

- Доброго ранку. Я повернувся і готовий з новими силами розпочати виконання своїх обов'язків! – відрапортував начальник варти.

Кастен широко посміхнувся й обійняв його.

- Друже, ти, як ніколи, вчасно!

Коли Найт стало краще, перше, про що вона попросила Фелкона - розповісти, як йдуть справи з Вершником. Він довго пручався, але незабаром все ж здався і розповів про все, що йому вдалося дізнатися. У тому числі й про напад Оуена.

- Отже, весь цей час Бальтазар свідомо переконував усіх, що Вершника не існує? - задумливо промовила Найт.

- Так, але нам поки незрозуміло для чого, - розвів руками він. Поки справ вистачало, то ж подумати про все часу не було.

- Це не важливо, - дівчина відмахнулася від його слів, але одразу схаменулася і продовжила: - гадаю, незабаром ми зможемо дізнатися про все.

- Так, напевно.

- До речі, я думаю, що Ріса була б незамінною помічницею в деяких справах - вона знає безліч таємних ходів в замку, - зізналася Найт.

- Отже ось як ви дізналися про доручення Мордока? – судячи з усього, ані Фелкон, ані його приятель не знали про це, то ж дівчина прикусила язика та подумки вибачилася перед подругою.

- Ну ... - Найт спробувала вкотре виправдати Рісу: - Ви ж нам ніколи б нічого не сказали!

- Звісно ж ні! Тому що ви лише дівчата!

- Лише дівчата? – недобре зущулившись, перепитала Найт і нагадала: -  Між іншим, саме ми з Рісою дізналися левову частку інформації про Вершника! І з цим ти не посперечаєшся.

- Навіть і не збирався. - Фелкон посміхнувся і, озирнувшись на двері, швидко поцілував Найт. Останнім часом він просто шаленів від бажання постійно торкатися її губ.

- Ти зловживаєш моєю безпорадністю! – спробувала протестувати, хоча їй і подобалися його поцілунки.

- Ага, - він весело посміхався і зовсім не почувався винним. - Мені здається, Ліонель буде проти того, щоб Ріса нам допомагала. А я зобов'язаний йому сказати про це.

- Поясни, що вас цікавлять тільки таємні проходи. І це не обов'язково має бути саме під час чиєїсь розмови - нехай заздалегідь все покаже.

- Хіба що так. Гаразд, мені треба бігти. А ти більше відпочивай, - нагадав Фелкон.

- А хіба в мене є варіанти? – скривилася дівчина.

Вже залишивши Найт, він зрозумів, що подумки вона десь дуже далеко, але так і не зрозумів, що саме викликало таку реакцію.

Бальтазар оскаженів, коли дізнався, про повернення Луціуса. Цей настирливий старий постійно заважав його планам і схиляв Мордока до найменш приємних для священника рішень. Тепер же він, напевно, намагатиметься вмовити лорда пристати на пропозицію Вершника. А цього ніяк не можна було допускати. Тому він одразу ж, як тільки дізнався про прибуття начальника варти, попрямував до Мордока. Звісно ж, Луціус вже був там.

Як пізніше зрозумів Бальтазар, Кастен вже розповів своєму приятелеві про все, що сталося - Вершника, Оуена і навіть про свої побоювання щодо Ріси. І хто його за язика тягнув? Стулив би пельку й сидів би собі спокійно!

Думка Луціуса було цілком спрогнозованою. Він почав переконувати свого лорда в тому, що єдине правильне рішення - це пристати на пропозицію Вершника, якщо все дійсно саме так і є.