Розділ 8

На жаль, Фелкон так і не зміг побачитися з Найт до вечора й обговорити з нею майбутній нічний виїзд. Ріса теж була дуже схвильована, і він не захотів її відволікати. Проте чоловік добре підготувався до майбутньої вилазки й взяв із собою кілька пляшок елю.

Оуен відверто здивувався тому, що його напарником стане сам начальник варти, але нічого не сказав. Фелконові здалося, що вартовий цьому навіть трохи зрадів.

Під вечір вони разом виїхали з Блекхоука і попрямували до північного кордону володінь Мордока. Фелкон відзначив про себе, що Оуен хороший воїн - він намагався контролювати всю місцевість в полі зору і прислухався до кожного шереху. Крім того, він добре тримався в сідлі й непогано маневрував як в полі, так і в лісі. Якби він не був таким відданим Бальтзару, то з нього вийшов би непоганий помічник для начальника варти.

Нарешті, вони змогли ненадовго зупинитися й розвести багаття. Фелкон дістав з сумки на сідлі кілька шматків хліба й сиру, а потім, подумавши з хвилину, виловив і першу пляшку елю. Оуен зніяковів, адже пити під час дозору суворо заборонялося, особливо в такий небезпечний час. Але це пропонував сам начальник варти, а, відтак, можна було закрити очі на певні формальності.

Спочатку розмова не йшла - чоловіки обговорювали якісь дрібні й незначні теми, пов'язані зі вартою Блекхоука. Оуену завзято ділився своїми спостереженнями та зауваженнями щодо життя вартових Мордока. Він не сказав цього прямо, але дав зрозуміти – більшість з них поважають Фелкона та підтримують його бажанням поліпшити їхню службу.

Через деякий час розмови стали відвертішими та перейшли на особисте. Викривши момент Фелкон, нарешті запитав:

 - Оуен, а правду кажуть, що ти дуже набожний? – чоловік намагався, щоб в цей момент його голос звучав якомога байдужіше.

- Ну, не без цього, - вартовий сьорбнув елю і, як здалося Фелконові, навіть не здогадався ні про що.

- І що ж, часто ти сповідаєшся?

- Та вже ж не частіше за інших.

- Дивно. Кажуть, тебе нерідко бачать зі святим отцем.

- Він доволі цікава людина і я не гидую попросити в нього поради, якщо в чомусь сумніваюся, - пояснив Оуен.

- Ну що ж, це похвально, - посміхнувся Фелкон, але те, як він це зробив, не сподобалося вартовому. Здавалося, що в жесті було повно зневаги, неначе він насміхався. Але довелося взяти себе в руки. Тим паче, що скоро чоловік знову запитав: - А буває так, що він тебе про щось просить?

- Та ні. Не більше, ніж інші - коли води принести, чи допомогти в дрібних справах.

- Хм ... А ти не в курсі, що його святість думає про Вершника? Того, про якого теревенять зараз по всіх усюдах селяни? - Фелкон сказав це наче просто так, щоб не виникло паузи, але зауважив, як сіпнулася рука Оуена після цієї фрази.

- Він не вірить в цей плід уяви темних людей, - вартовий викарбував кожне слово. Навіть сумнівів не виникало в тому, що це – правда і єдиний правильний варіант.

- А ти?

- Я вірю святому отцю.

- Тобто, ти теж не віриш у існування Вершника? – цього разу чоловік сіпнувся всім тілом, наче його вдарило блискавкою, але все ж прикрив очі й взяв себе в руки.

- Це плід уяви темних людей, - завчено повторив Оуен.

- А якщо ти в нього не віриш, то навіщо ж забороняєш говорити про нього? - Фелкон подивився прямо в очі чоловіка, але той не знайшовся з відповіддю. - Так, я знаю, що саме ти залякуєш людей. А тепер я хочу знати, для чого ти це робиш, - начальник варти зробив коротку паузу, - або чий наказ виконуєш.

- Я вважаю, що вони не повинні забруднювати світ своїми брехливими словами.

- Добре, тоді запитаю інакше - навіщо Бальтазару це?

За реакцією вартового чоловік зрозумів, що слова влучили у ціль. Його співрозмовник стиснув руки в кулаки, і спробував вкотре стримати емоції.

- Я думаю, що тобі краще не продовжувати цю тему.

- Я так не думаю, - твердо вимовив Фелкон.

- Повір, я не зважатиму на те, що ти начальник варти.

- Я знаю. Але я хочу отримати цю відповідь.

- Це не твоя справа. Але я в черговий раз переконався в мудрості святого отця - він уже давно говорив, що ти забув про віру й послух.

Фелкон здивувався тому, що Бальтазар взагалі про нього згадував, але в наступний момент йому вже було не до роздумів. Оуен схопив меча і замахнувся для удару. Начальник варти миттєво зреагував і відкотився в сторону.

З першим же ударом він зрозумів, що Оуен б'ється ще не на всю міць, та й взагалі хоче скоріш налякати його, ніж серйозно поранити, але для чого? Часу на роздуми не залишалося - противник завдавав удари один за одним. Фелкон відбивав їх, але сам поки не йшов в атаку, бо ситуація здавалася йому дуже дивною і безглуздою.

- Оуен, якого біса відбувається?!

- Я хочу нагадати тобі про те, чому варто бути смиренним та з повагою ставитися до слова божого та людей, котрі його несуть!

- Ти впевнений, що такий спосіб краще проповіді?

- Святий отець не раз говорив з кожним з вас, але ви не чуєте його праведні слова. А тому мені доводиться підкріплювати їх силою!