Розділ 3

У Фелкона очі полізли на лоба, коли ввечері в двері його кімнати постукала Найт. Пристойна дівчина не мала приходити до чоловіка так пізно, та ще й сама. Проте їй, мабуть, було начхати на такі дрібниці, тому що вже в наступну мить вона попросила дозволу увійти до його спальні. Невже не боялася пересудів та того, що її репутацію може бути зіпсовано?

- Так, звичайно, проходь, - спочатку розгублено відповів, після чого схаменувся й запропонував: - Може, поговоримо в іншому місці? Я знаю таке, де нам ніхто не заважатиме.

Дівчина зрозуміла, що він турбується про її репутацію та з вдячністю кивнула.

- Вибач, я знаю, що не мала приходити до тебе. Але мені дуже хотілося допомогти Рисі.

- Я розумію, але якщо ти хочеш попросити мене поговорити з Ліонелем та змусити його змінити думку...

- Ні-ні, - швидко запевнила його дівчина. - Я удово розумію, чому він вчинив саме так. Як і те, що це він говорив цілком серйозно, хоча поки і не зрозуміла чому – під вашим наглядом ми були б у безпеці. Тим паче що він не дуже вірить у всі ці казки.

- За час її відсутності Ліонель зрозумів, наскільки любить сестру, та й відчуває, що справа може бути небезпечнішою, ніж ми припускали. Але це не важливо. Впевнений, що вони й самі розберуться. То ж про що ж ти тоді хотіла поговорити?

Дівчина озирнулася, щоб переконатися, що біля них нікого немає.

- Фелконе, нам вдалося дізнатися кілька досить важливих речей про цього Вершнику, хоча побічно вони його і не стосуються.

- Продовжуй, - чоловік здивовано подивився на співрозмовницю.

Найт видихнула, наче збираючи всі сили до купи, та рішуче вимовила:

- Перші чутки про нього з'явилися близько місяця тому, але за цей час про нього почули буквально все навкруги. Багато хто говорить, що бачив його, але, ймовірно, просто брешуть. Проте відчувається, що присутність Вершника комусь сильно заважає – селяни бояться говорити про нього. В мене склалося враження, що їх залякали, але з'ясувати, хто і чому - ми поки не встигли. Прямо ніхто не відповідав на наші питання, лише кидаючи якісь окремі фрази. - Дівчина видала цю довгу тираду на одному диханні й різко замовкла. Фелкон здивовано подивився на неї, й гостя відповіла на його німе запитання, - так, інколи обхідні шляхи швидше приводять до мети.

- Але, як і коли ви встигли це дізнатися? – він схрестив руки на грудях й ще раз здивовано оглянув дівчину.

- Це зовсім не важливо, але я мусила тобі це розповісти. Власне, поки це все, - розвила руками Найт й збиралася вже піти, коли Фелкон зупинив її.

- Тобто? Ти збираєшся продовжувати? Але ж Ліонель ...

- Він говорив про Рісу. Що ж стосується мене, то він не може мені наказувати – я належу до іншого клану. Сподіваюся, що ти поки не станеш йому говорити про мої наміри. Тим паче я хочу допомогти подрузі, й тільки тому намагатимусь розібратися з усім.

- Найт, я б ніколи не подумав, що у твоїй голові може вміститися стільки дурниць. Схоже, ти вмієш майстерно приховувати свою справжню суть. – Фелкон по-новому глянув на дівчину, і в його погляді було німе замилування. Але що це, йому здалося, чи дівчина зблідла після його слів?

- Тобі здається. Добраніч. - Нейт кинула коротко, але обидва відчували, що це була маленька брехня.

Тим часом в кімнаті Бальтазара відбувався зовсім інша розмова. Священник стояв біля каміна, а перед ним на колінах прихилився один з кращих воїнів Мордока.

- Оуен, мені здавалося, що я висловився досить зрозуміло - ніхто й ніколи не повинен більше розпускати чутки про це - Бальтазар з огидою сплюнув на підлогу - ... створіння.

- Присягаюся, що зробив все можливе, щоб люди про нього не мовили ані слова.

- А що ж це нещодавно було? - священник вдарив кулаком по столу. Слуга занадто сильно його розчарував.

- Ваша святість, прошу пробачити мені, але в ту ніч я патрулював кордон і не мав можливості зустрітися з купцем. Та й він по приїзду відразу відправився до лорда.

- Я чую від тебе самі лише відмовки! Зрозумій, якщо люди й далі нестимуть цю нісенітницю про вершника то їхня віра може послабнути, і тоді ...

Старий не договорив, але вартовий, що стояв перед ним на колінах скривився, уявивши найжахливіше.

- Благаю, дайте мені ще один шанс! Я обіцяю, що скоро особисто принесу вам його голову! - чоловік вдарив себе кулаком у груди й вичікувально подивився на співрозмовника.

- Пізно, Оуене. Тепер у тебе занадто мало часу. Мілорд доручив цю справу своєму синові та цьому нахабі Фелкону. Тобі треба знайти його раніше, ніж цим двом. І вбити. Тіло, як зазвичай, заховай десь в лісі. Мені начхати, як саме ти з цим впораєшся - хоч ціною власного життя. Головне, що ти повинен запам'ятати - саме на тобі лежить провина за його поява на наших землях. А в мене зараз знайдуться справи важливіші, ніж розвіювати дурні плітки селюків. Слід приділити більше уваги нашій юній Рісі – перебування в будинку Хенкока її занадто змінило. Вона забула, як варто поводитися дівчині її віку та положення.

- Можливо, ви хочете, щоб я ... – підвів на нього очі Оуен, але Бальтазар лише махнув рукою.