Розділ 1.

— В корчмі неподалік замку, якийсь ідіот знову влаштував бійку... — помітивши, що мій син заснув, і, вочевидь, зловивши мій попереджувально-втомлений погляд, Грім стулив пельку й продовжив уже пошепки.

— Вибач...те... Але, як ваш незамінний помічник і права рука, що й досі неабияк злить Еліаса, я повинен повідомити вам про третю бійку в корчмі на цьому тижні.

— Припини, Громе, — видихнула я підводячись, щоб покласти сина в ліжечко. —  Ти ж знаєш, що я ненавиджу, коли ти починаєш вмикати свій офіціоз. Ти мій єдиний друг серед усього цього розплідника змій, які тільки й мріють скинути мене з трону, тому, будь ласка, звертайся до мене як до нормальної людини.

— Як накажете, Сонячна князівно, — весело промовив чоловік, змусивши мене вкотре закотити очі.

Він невиправний.

— Коли ти був конем, то подобався мені значно більше, — відказала я, відійшовши від ліжечка і втомлено впала на диван.

Політичні справи й материнство — поєднувалися важкувато.

— Хіба? Коли я був конем — світ помирав, — випалив він. — Що ж, — Грім прочистив горло, зрозумівши, що не варто було нагадувати мені про це, а ще за мить додав, — принаймні хоч якісь плюси від повернення Трояна в світ богів. Насправді людське життя мені подобається значно більше, — без натяку на жарт промовив чоловік, опускаючись на диван поряд зі мною.

Про згадку про Трояна моє серце болісно стиснулося від туги. 

Нашому сину скоро виповниться рік, а його тато навіть не знає про його народження.

Цікаво, як йому там живеться у Божественному світі. Чи в його пам'яті залишився бодай спогад про мене чи його земне життя? 

Мабуть, я ніколи про це не дізнаюся — і від усвідомлення цього мені збіса гірко.

За кілька хвилин я знову опанувала свої емоції, а тоді перевела погляд на Грома. Вочевидь він також про щось замислився, і вся веселість миттю зникла з його обличчя.

— Ти хотів розповісти про бійку в корчмі, — тихо нагадала я, вирвавши чоловіка з глибоких думок. 

— Точно, бійка, — згадав Грім й поглянув на мене своїми темними очима. — Якийсь ідіот, що називає себе Змієм, вже третій день поспіль напивається в корчмі, а потім влаштовує бої без правил. Я сказав Еліасу владнати це, чи хоча б затримати шибайголову, але ти ж знаєш, як твій дружинник ненавидить мене, щоб виконувати мої накази.

— Знаю, — зітхнула я, похитавши головою.

Насправді, Еліас і мої накази виконує неохоче. Він недолюблює мене ще з тих пір, коли я тільки з'явилася на цих Землях. І не лише він. Я для багатьох стала кісткою в горлі, включно з моїм батьком, сестрою та її чоловіком — Мстигором, які поки що не надто нагадувати про себе. Однак я знала, що вони просто зачаїлися.

Після того, як Безплідні Землі відродилися, так багато всього змінилося. Мені довелося об'єднати усі мертві землі в єдине Сонячне князівство. Комусь це сподобалось, а комусь не дуже. Одні тішилися сонцю й мало не поклонялися мені, дякуючи за порятунок, а інші відкрито зневажали, звинувачуючи мене в чаклунстві й вбивстві свого чоловіка заради трону і правління.

А ще про мене пліткували. Багато пліткували.

Призначивши Грома своєю правою рукою, князівством пішли чутки, начебто ми з ним коханці, які обманом позбулися Трояна, щоб захопити трон. Звісно, що ніхто крім мене гадки не мав, що коли життя відродилося, Грім зміг прийняти людську подобу. Про цю особливість знали лише я і Троян. Тож поява іншого чоловіка поруч зі мною викликала різні чутки. Здебільшого огидні й абсолютно неправдиві, бо Грім аж ніяк не був моїм коханцем. Він був єдиним моїм другом й людиною, котрій я могла по-справжньому довіряти.

Еліас був іншим. Він служив Трояну, тож коли мій чоловік зник, він першим пустив плітки про його смерть, хоча це було не так. Офіційною версією зникнення мого чоловіка була далека поїздка Трояна, з метою вивчення нового, ще не дослідженого світу за Чорними горами й океаном, що омивав гострі скелі на заході.

Так, це була чиста брехня, але... 

Я не могла сказати правду. Не могла зізнатися про те, що він – бог, і його місце у Божественному світі, а не серед людей. Не могла сказати про те, на яку жертву він пішов, рятуючи нашого сина і увесь світ. Не могла сказати про те, що не було й дня, коли я не думала про нього і не мріяла про зустріч. Це було так жалюгідно з мого боку — на щось сподіватися, але по-іншому я просто не могла. Я досі кохала його і тужила за ним, не уявляючи поряд з собою жодного іншого чоловіка. І мені було чхати на бісові плітки, бо ніхто й гадки не мав, що насправді коїлось в мене на душі.

Ніхто крім Грома. Він єдиний знав усю правду, і він єдиний мене захищав. 

Що ж, мабуть, в цьому теж була заслуга Трояна. 

Глибоко вдихнувши, я спробувала позбутися думок про чоловіка. 

Треба було зосередитися на політичних справах князівства, укріпити кордони, збільшити чисельність війська і якось налагодити відносини з вигнанцями, які все ніяк не хотіли визнавати нову владу. Тобто мене.

А ще були ці постійні сутички між місцевими, п'яні бійки й дебоші чоловіків під стінами замку, які аж ніяк не могли прийняти той факт, що князівством тепер правила жінка.