ГЛАВА 1

— Постріл. Постріл. Ще. Точніше. Швидше. Сильніше. Удар. Постріл
Весняний ранок видався на диво холодним, хоча холод це зараз найменше що її хвилювало. Темно фіолетова туніка була підперезана широким шкіряним поясом, що слугував також і піхвами для декількох метальних ножів, які завдяки її зусиллям стирчали з усіх мішень. Плоска ділянка землі витоптана століттями тренувань королівськими гвардійцями, перетворилась на небезпечну ковзанку  через підступну слякоть. Щоб не впасти, доводилось розставляти ноги ширше і сподіватись, що  м’які накладки на колінах та ліктях хоча б пом'якшать  ймовірне падіння. Скориставшись вільною від стріли рукою, дівчина заправила пасмо довгого темного волосся, що невчасно вибилось із—під високого хвоста і в ту ж мить отримала команду:
— Постріл! Відволікаєшся, Арінело! Уважніше!
Дівчина стиснула щелепи і закотила очі від роздратування, втримавши бажання або зламати лук, або послати стрілу прям в самого командара. Останнє звісно, вона б ніколи не зробила, бо сер Деймар Креван був її наставником скільки вона себе пам’ятала.
При королівському дворі до прицес як правило приставляли наставниць, а не командарів королівсткої гвардії. Жінок із вищої знаті, які навчали тонкощам подружнього життя, двірцевих інтриг, секретів політики та психології, якщо пощастить варіння настоїв на всі випадки життя або отрут, попри офіційну заборону. Така доля спіткала її молодшу сестру Елайру, а старшу спадкоємицю. Вибір короля таким різним методикам Арінела не сміла ні питати, ні оскаржити. Тому зараз коли її сестра бачить черговий прекрасний сон, вона має стояти тут з вибором: або мерзнути, або тренуватися.
— Вільно, дві хвилини на перерву — віддав лицар наказ і підійшов до невеликого хитного стола, що слугував і для тимчасового зберігання зброї, і для глечика з водою і для… цікавих дорослих розваг, коли дозволяє цього погода
Легенько посміхнувшись думці, що лицарям теж треба інколи хочеться пити, а значить що вони точно люди провела яскраво фіолетовими очима по майданчику. На кожному його куточку були спогади про її дитинство та юність. Ось там, в огороженому манежі вона вперше сіла на коня і через пару хвилин з нього впала. Азарт і бажання показати свою бунтарську натуру були сильніше, ніж накази Деймара, тому замість кроку юна принцеса одразу вирішила поїхати галопом. На щастя, король тоді був неподалік, тому блідому командиру королівської гвардії не сильно дісталось за падіння спадкоємиці Ліардану в багнюку перед солдатами.
Зробивши крок в бій тренувального опудала з булавою на ланцюжку і великим житом, принцеса провела рукою по найбільшій подряпині на щиті. Це її робота, коли боляче отримавши булавою в праву щоку, від люті схопила справжній меч і мало не розкроїла щит навпіл. Тоді вона добряче захопила і налякала Деймара, який нарешті дозволив їй випускати емоції на тренуванні, бо в них її сила. На превеликий жаль, король не розділяв його думок і тому вона мусила завжди бути надмірно стриманою та холодною поруч з ним на прийомах чи нарадах. Особливо важко їй було контролювати свої вислови і міміку обличчя.
Вона з насолодою вдихнула аромат лісу, що першим прокидається після зими і зацікавлено глянула в темну мозайку дерев. Їй завжди було цікаво, чому якщо іншим заборонено навіть заходити в лісове царство,  її тренували спеціально поруч з ним. Зацікавлено схиливши голову і ступивши крок в сторону лісу, Арінела почула знайомий голос:
— На позицію
Вилявшись подумки, вона перекрутила лук в руках і втомлено подивилась на наставника благальним поглядом. Маючи мудрого та справедливого короля, який чудом вивів королівство з Проклятих часів, ціною цього була відсутність в її житті його як батька. Але Деймар, маючи дружину та двох чудових дітлахів, хоча б наполовину, але давав їй ту підтримку і тепло, яких бракувало після смерті матері. Дівчина ніяково опустила очі і обійняла себе за плечі, коли побачила як його звичайний погляд суворого командира трошки змягчився і став більш людям, звичайним. Таким, ніби не існувало статусів та її щоденого нелюдського, одноманітного розкладу тренувань, яким він мав слідувати разом з нею. Ранній підйом, тренування на майданчику всіма видами зброї, швидкий сніданок, заняття з політики, де вони вивчали та аналізували історію кожного королівства на континенті. Далі були заняття з мов, мистецтв та культури і знову на тренувальний майданчик аж до заходу сонця. Інколи їй здавалось, що спадкоємницею має бути Елайра, а не вона. Її більше готують до… а до чого її готують взагалі?
— Деймар… — обережно почала вона, а він і не думав її перебивати, помітивши, що вона хоче задати дуже важливе для неї питання. Вміння дати висловитися — одна з тих мільйонних якостей за які вона його любила і дуже поважала, — Деймар, до чого мене готують?... Я маю на увазі це — вона жестом показала на майданчик рукою, що протяжно нила і замерзла від сильно стискання луку,  — до чого мене готують всі ці тренування?...
— Ти ніколи не питала цього раніше, Арінело… —  задумчиво мовив лицар, змінюючи позу в обладунках — Чому зараз ти про це подумала? — в його карих очах не було докору, тільки бажання зрозуміти дівчину і в разі необхідності підтримати її
— Почала замислюватися, яка моя роль в оцьому всьому… — вона махнула кивнула на замок, маючи на увазі королівство, політичну роль яку їй відвели і невідоме майбутнє — я та Елайра, ми такі…
— Різні —  тихо підказав їй чоловік, підходячи ближче — Так, ви з принцесою Елайрою де Лавріс не схожі одна на одну. В цьому ваша головна сила і слабкість
Арінела трошки прикусила губу та примружила очі. Він точно щось знає, але треба діяти обережно, щоб не підставити і його, і себе
— Нас готують до різних… обов’язків та ролей. Вона буде чудовою принцесою, взірцем жіночності, елегантності та вишуканості. Стане блискучим бажаним діамантом нашого королівства, який ми віддамо такому самому шляхетному блискучому жаданому діаманту з іншого королівства чоловічої статі. Вони будуть разом принцесувати і принцувати на прийомах, а згодом і правити… чимось то там — недбало закінчила Арінела і побачила швидку посмішку на обличчі лицаря — сер Креван, ви сумніваєтесь  в амбіціях молодшої спадкоємиці Ліардану? — Арінелла весело подивилась на нього і склала руки на грудях, роблячи суворе обличчя — Як вам не соромно сумніватися в успішному вихованні королеви Міріаль де Лавріс її доньки
— Ваше Високосте, я лише розумію що ви спеціально відволікаєте мене від вашого від тренування — він хитро до неї нахилився і самовдоволенно посміхнувся, коли дівчина розчаровано пішла на початкову позицію для стрільби з лука, бурчачи на все на світі по дорозі
— Останній круг, принцессо і постарайтесь з посмішкою  — чоловік легенько посміхнувся і посерйознішав, коли побачив як у віддаленій вежі короля прошмигнула тінь — Арінело, натягнути тятиву! — швидко змінив настрій лицар і почав стежити за кожним рухом спадкоємиці трону, виправлячи за необхідності.
За годину, не витримавши надшвидкого темпу і сильної втоми, Арінела опустила руки і тяжко видихнула, направивши погляд вгору, де кружляла зграйка ворон.
— Досить — тихо попросила вона, не відчуваючи вже м’язів в своєму тілі. Вона вважала себе слабачкою в плані витривалості, але сьогодні тренування явно затягнулося
— Постріл. Ваше Високосте, ви знаєте, нам не можна зараз зупинятися — вимогливо сказав командир, стиснувши співчутливо вуста в тонку лінію. Він би з радістю відпустив цю дівчину ще годину тому, але його досвід підказував їм спостерігачів з вікон. Закінчити тренування означало проблеми для нього і ще більше навантаження наступного ранку для дівчини
— Я більше не можу, на сьогодні досить… — Арінела ніколи не наказувала йому, не сміла використовувати власний статус проти свого наставника. В голові у неї шалено гупало, а перед очима танцювали фіолетові кола, подразнюючи її свідомість.
— Ще півгодини. Давай.
— Я СКАЗАЛА ДОСИТЬ — пронизливо закричала дівчина, відчуваючи сильну вібрацію в кінцівках. Інстинктивно виставивши руки в стороні, Арінела випустила з долонь фіолетові напівпрозорі пасма сили, спопеливши все, куди мала влучити стрілами. Жорсткий викид її сили спровокував відлуння по всьому королівству, налякавши її саму також. Вона впала на коліна в голодну калюжу і хотіла немов злитися із землею своїм тілом, щоб заспокоїтися. Від викиду енергії їй стало набагато легше, хоча долоні несамовито пекло від жару її магії.  Страх повільно скував її серце і певний час вона боялась навіть рухатися, та почувши кроки поруч, повільно почала вставати. Тіло трусило від адреналіну та перевантаження.
— Арінело… — обережно торкнувся її плеча лицар і допоміг їй встати. Його очі виражали щирий подив, але без страху, тільки глибока турбота в очах. Ніби вона не зробила нічого надзвичайного, а просто впала з коня, як в дитинстві.
— Досить. — прохрипіла дівчина і роздратовано втерла рукавом кров з носа. Арінела повільно, але вперто підійшла впритул до лицаря — Я стріляю швидше, ніж ти встигаєш віддавати команду. Куди ще швидше?! Мені стріляти до твоєї команди?!
— Звикнете, Ваше Високосте, — Деймар спокійно витримав її лють — Тіло ще не звикло з такими наватаженнями. За тиждень це буде для Вас розминкою. На позицію — холодно промовив лицар, дивлячись прямо їй в очі.
Перші рази таких перепадів вона думала, що він насправді таких холодний або в нього біполярний розлад психіки, але з плином часу навчилась розуміти його перепади в манері спілкування: їх слухають.
Роздратовано відвернувшись, вона помітила наближення Елайри в супроводі двох її охоронців. Арінела ледь помахала їй рукою і вимушено посміхнулась сестрі. Вони були як день та ніч.
Якщо Арінела була втіленням темряви та магії, то Елайра на її фоні була промінь сонця та добра, що спустилися з небес. Золотове медове волосся обережними пасмами лежало на її плечах, тоді як в Арінели воно стирчало в різні сторони з хвоста, який вже давно перетворився на клубок сплутаного темного волосся. Молодша спадкоємиця уособлювала собою ніжність та граційність, коли старша була тверда і прямолінійна. В одязі смаки вони теж мали різні, точніше мали різні смаки їх служниці, коли в Елайри був вибір з усіх кольорів веселки, а в Арінели… Ну, фіолетовий теж багатогранний. Не те щоб їй не дозволяли носити інші кольори, просто бажаними були відтінки фіолетового, ніби її особисте маркування статусу і прокляття при дворі.
— Добрий ранок, Арі…
— Доброго дня, Елайро — підкреслила старша принцеса, втомлено видихаючи гарячим паром. Вона була легко одягнена і стоячи на одному місці лише продовжувала собі холодні муки. От би хутряну накидку теплу, як в охоронців але попросити плащ в лицаря було особливим жестом від молодої жінки. Тільки якщо це не прохання про захист, про який він не може відмовити королівській особі, навіть якщо зайнятий
Зелені очі Елайри співчутливо та сторожко подивились на сестру і вона одразу повернулась до командира королівської гвардії, який помітно нервував через затримку своєї учениці
— Сер Деймар Креван, ми дуже цінуємо вашу наполегливість в тренуваннях Арінели, але можливо, на сьогодні досить? Арінела виснажена і це не піде їй на користь, вона завтра не встане після таких тренувань… на наступні — похмуро закінчила вона і подивилась на сестру, що з вдячністю їй посміхнулась. На відміну від Елайри, їй ніколи не дозволяють брати зброю до рук взагалі. “Для чого їй вміти захищатися, якщо біля неї завжди будуть лицарі, готові віддати своє життя за неї в будь яку мить” — була головна думка королеви Міріаль, яка неабияк здивувала Арінелу перший раз. Йти проти волі матері Елайра не сміла так само, як Арінела не сміла йти проти волі свого батька. Дівчина зростала в розкоші, ніжності та спокою, і хоча б вона мала цінувати те, що може спати до раннього обіду, вона співчувала сестрі, яка в цей час приходила до замку розпарена від тренувань. Таку відмінність у вихованні не могли пояснити навіть самі вишукані пліткарки при дворі: король тримав свої рішення щодо старшої доньки в секреті. Тому зараз вона намагалась згладити кути щодо жорстокості тренувань Арінели і допомогти їй хоч таким чином — Ви сьогодні затримались і тренування стали більш…
— Більш інтенсивними якось біса разів в чотири за останній тиждень —зі злістю мовила Арінела, кивком дякуючи за бурдюк одному з лицарів її сестри. М’ята приємно освіжила її, а тепла вода не дасть їй змоги застудитися. Елайра завжди була дуже уважна до таких дрібниць і в цьому проявлялась її головна турбота про сестру.
— Особливо зважаючи на… перший магічний прояв, Арінелі потрібні відпочинок і тепло більші, ніж будь коли — спокійно пояснювала принцеса, граційно склавши руки в замок. Дівчина закусила губу і трошки покачала головою, немов благаючи лицаря відступити від волі батька хоча б на крок — Ми могли взяти це до уваги саме сьогодні
— Прошу вибачення, Ваше Високосте, але це наказ самого короля посилити тренування — твердо відповів командир королівської гвардії, заперечно похитавши головою. Елайра стиснула губи і на згадку про короля, покірно опустила голову, в той час як Арінела важко позіхнула і повернула пустий бурдюк одному з лицарів, не забувши ще раз кивнути в знак вдячності.
— Хоч би сам колись прийшов і подивився на них… До чого мене готують? До змагань? До війни? До фестивалю лучників на ярмарці? Скажіть хоч щось щоб у мене була ціль — за неї зараз говорила втома, а не вона сама і Деймор це прекрасно розумів, тому ніколи не сердився.
— Я не можу сказати, Ваше Високосте, наказ короля. — сухо відповів він і раптом різко виструнчився.
— Чому припинили тренування, Сер Деймар Кревар? Ви вже досягли поставлених результатів? — пролунав за спиною Арінель холодний голос.
Арінель хижо посміхнулась впізнавши за ним, найближчого радника її батька. Лендрік Вейр — найближчий радник — розумний, різкий, дотошний, до біса хитрий але відданий короні настільки, що поза очі його називали “собака корони”. Дівчина прикрила очі, не збираючись ні повертатися, ні відповідати йому на будь яке із запитань. 
Деймар швидко пройшов повз неї і тихо сказав
— З ним король