Розділ 4

Марі.

– Уявлення не маю про що ви, – намагаючись не видавати паніки, говорю, але ладна от-от зірватися з місця та погнатись услід за Христею з благанням про порятунок. Дідько, я сиджу посеред величезного ТЦ, поряд море людей. Але почуваюсь я геть самотньою. Тут, серед натовпу, я залишилась сам на сам із психом! Божевільним чуваком, що переслідує мене! 

– Дівчинко, я ж кажу що розумію усе. Так, багато хто закохується у цей ореол загадковості та шаленої енергетики актора та музиканта, але я не хочу розбивати своє юне серденько, – придурок пересідає на місце Христі й посміхаючись, дивиться на мене, – У нас нічого не вийде. Не варто стежити за мною. Не чекай на мене під театром, не варто ходити на мої концерти, якщо тобі не до вподоби музика, не потрібно кидати у мене капцями й не стеж за мною у ТЦ. Це незаконно, – він говорить цілком спокійно. Таким спокійним голосом, я б навіть сказала заспокійливим і якби не те, що він дурень, я б, мабуть, навіть заслухалась. Задивитись не вийде, бо так і хочеться його нагодувати. Аж надто худорлявий, але голос заспокоює, – Але я розумію як важко це усе буде для тебе. А знаєш, приходь у четвер на мою виставу. Дай свій номер, я надішлю тобі квитки у перший ряд. Я хочу, щоб у тебе були приємні спогади про твоє перше кохання, – він простягає мені.. серветку. Серйозно?

– Слухай, я уявлення не маю хто ти й чого тобі потрібно!

– Дівчинко, не варто виправдовуватись. Це – нормально. Багато хто з дівчаток твого віку закохується у дорослих чоловіків. Давай я дам тобі автограф, ти похизуєшся перед однокласницями у школі й ми про це забудемо, гаразд? А по пабах тобі ще рано ходити, як і з дорослими мужчинами проводити вечори.

– Чувак, мені 21! – він замовкає і кілька секунд розглядає мене, певно співставляючи мою зовнішність і озвучений вік. Так, я і справді трохи молодше виглядаю, але ж не на 15 років! Зазвичай, усі кажуть що більше ніж 18 не даси, але ж не школа!

– Ну тоді інша справа, – він знову посміхається і продовжує підсувати серветку, – запиши номер, я надішлю тобі у телеграмі квитки. Для тебе і твоєї подруги, домовились? – я уже хотіла сказати йому куди йти.. а потім подумала, а чому ні? Якщо якийсь лівий хлопчина скине мені квитки хоч кудись, то чому не скористатись цією нагодою? Тому діставши з рюкзачка блокнот та ручку, написала номер і вирвавши аркуш, простягнула йому, – А звуть тебе як, дівчинко?

– А це не важливо. Ти ж сказав що у нас майбутнього немає, тож не забивай свою геніальну голову такими дурницями, – посміхнувшись, зробила те, чого вчила Христя – покліпала оченятами, як розумово відсталий тюлень та встала з-за столу, – Чекатиму на квитки. Я цього ніколи не забуду, дякую тобі.

І поки дурнуватий не відповів, погналась до Христини, бажаючи розповісти їй про усю цю фігню. Можливо вона знає що відбулось? Може тут їжа прострочена якась?

– Додому! – щойно Христя розвернулась до мене обличчям, я схопила її за руку та потягнула у бік ліфта.

– Та чого ти? Хто хоч був?

– Маніяк! Подруга називається! Залишила мене невідомо з ким, на самоті..

– Та чого ти так? По-перше, людей довкола було повно, а по-друге – симпатичний же. Он як пасуєте одне одному, от і я подумала що може то твоя доля?

– Твоя романтична натура колись тебе погубить, люба моя. А тепер серйозно додому.

Сидячи у кухні Христини, переповіла їй коротко нашу з ненормальним розмову, а вона лише ширше і ширше посміхалась. Як лише губа не тріснула від цієї посмішки Джокера?

– І він сказав щось про якісь квитки кудись і я дала номер. Ну а що? Якщо реально скине кудись квитки, то чому не піти? Обіцяв на мене і на тебе вислати. От тільки куди – я так і не зрозуміла.

– А ти певна, що у пабі не бачила його? Він же про це казав.

– Христь, – розглядаючи як у заварнику кружляють пелюсточки чаю, пригадувала минулий вечір, – Я тоді бачила як мій балеток летить у сцену, помітила як до руки гітариста долетів, а далі – байкери і все. Я навіть не бачила хто там виступав що вже казати про відвідувачів? Знаєш як це буває, коли так стресанеш, що не памʼятаєш нічого?

– Уявлення не маю! У мене завжди на цей випадок є блокнотик! І тобі раджу, бо склероз він така річ, підступна.

Я хотіла їй відповісти що ніякого склерозу у моєму юному віці бути не може, але телефон завібрував, а у телеграм прийшло повідомлення з якогось невідомого номера. Абонент "Стас".

– Хто там? Чого так зблідла?

– Та схоже, він не жартував, – повернула телефон до подруги, де було два квитки на виставу "Ромео і Джульєтта" у перший ряд.

– Це ж круто!! Романтично то як! Тебе хлопець на таку романтичну виставу запросив!

– Ага, виставу, де двоє підлітків самоусунулись через власну дурість. Дуже романтично!

– Не скигли! Тобі є в чому йти? А туфлі? – Христя уже встала та почала розходжувати по кухні, перераховуючи усе, чого у мене немає і бажання до чого немає так само, – А зачіску яку зробимо? Давай тобі зробимо макіяж у персикових тонах? Цього сезону модно, типу і нюд і підкреслить очі. І треба ліфчик з пуш-апом купити, ну щоб в саме серце вразити! Ти уяви – світло згасне, ви поряд у першому ряді, він хвилюватиметься і несміливо покладе свою руку на твою, погляди зустрінуться...