Прокляття сапфірового меча
Пролог
Синє світло осявало все навкруги, ніби кімната була на дні океану. Світло пульсувало і переливалося, мерехтіло і звивалося. Воно лилося з величезного сапфіра, розміщеного у наверші меча. Три тендітні руки торкалися руків'я. Дівчата стояли колом, дивились одна на одну. Худорляві постаті зі змореними обличчями - у синьому світлі вони здавались примарами.
- Я більше не можу! - крикнула низенька білявка.
- Але ще декілька годин до зміни. Ти не зможеш просто підти! - обурилась дівчина у сукні кольору лохини.
- Хочу і піду! - вперто запротестувала білявка і відсмикнула руку від ефеса.
На мить все стихло. Світло перестало литись із каменю. Натомість меч почав вібрувати і дуже голосно дзвеніти. Шибки розлетілись на друзки. Дівчата закривали вуха, але звук ставав все сильніше і сильніше.
Незабаром вартові знайшли у кімнаті три тіла. Вони лежали у калюжах крові, що повитікала з їх вух.
- Фероніє! - почувся крик, - Доню!
Чоловік розштовхав охоронців і впав на коліна біля дівчини у лохиновій сукні. Він довго й гірко плакав, а коли нарешті підвівся, то прогримів:
- Сідлайте коней! - його обличчя пашіло від гніву та виплаканих сліз, і потім тихіше він додав: - час покінчити з цим.
#4673 в Фентезі
#2093 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.01.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
