Розділ 9 (Втекти)

- Я і не чиню опору – я спокійно вийшов зі свого автомобіля і став навпроти поліцейського – Можна поцікавитися чому на моїх людей наведена зброя?

- Ваші люди перешкоджали обшуку – я з останніх сил намагався триматися спокійно і невимушено. Багдат, клятий виродок навіть не думав приховувати задоволення від того, що відбувається.

- Вони перешкоджали не обшуку, а втручанню в приватну власність, панове поліцейські. До речі, я щось поки не побачив ордеру на мій арешт і огляд мого будинку – мені протягнули якісь папірці, які я уважно почав читати. Проста формальність, щоб потягнути час. Саїд викликав команду моїх адвокатів.

- А хоч знайшли те, що шукали? – голос мій був спокійний, як ніколи, але в мені вирував ураган. Багдат пошкодує, що народився. Пристрелю обох і ніхто навіть не згадає про них.

- Так. Речі вашої дружини, Катаріни Нахайян. Ми виділимо з них ДНК, щоб порівняти з жінкою, яку врятували з психлікарні.

- Он як. Тобто, ви ще не впевнилися хто у вас сидить, але вже мені пред’являєте обвинувачення? Я можу оскаржити ваші дії – поліцейський аж зціпив зуби від незадоволення. Вони навіть не уявляють кого намагаються заарештувати.

- Обшук – чиста формальність. Дядько вашої дружини надав необхідні документи і речі. Але нам потрібно зрівняти всі отримані зразки – на цих словах я перевів погляд на Саїда, який непомітно кивнув мені.

- Формальність так формальність. Я не буду розмовляти з вами без присутності своїх адвокатів. Це моє право, яке я хочу реалізувати.

- Хай прибувають у відділок. Нам також потрібно поговорити з трьома іншими вашими дружинами і персоналом, що працює у цьому домі – а от цього мені не потрібно. Хтось може проговоритися і сказати зайве.

- Ніхто з моїх родичів або людей не буде розмовляти без присутності захисника. Давайте спочатку ви мене допитаєте і обґрунтуєте свої обвинувачення, а вже потім дійдемо до свідків.

- Пане Нахайян, ви не будете нам ставити умови і вчити нас роботі. Все відбудеться згідно передбаченої законом процедури. А тепер попрошу вас сісти до нашого автомобіля – цей хлопчина першим вилетить з поліції. Я йому це гарантую.

***

- Багдат, що тут коїться? Як це зрозуміти? – батька щойно забрали до відділку поліції і я не стримував своєї радості. Перша частина плану пройшла добре.

- Він тримав її у психлікарні ніби божевільну. Катаріна навіть не схожа на себе колишню – часу було обмаль. Потрібно було поспішати, а тому я вирішив залишити пояснення на потім.

- Сину, та забудьте ту жінку нарешті. Ти хоч розумієш, що у твого батька можуть бути проблеми з репутацією. Як ти міг донести у поліцію на нього? – слова мами неабияк мене розлютили. Як вона може захищати батька? Як може думати за його репутацію після такого вчинку?

- Він інсценував її смерть, запхав у лікарню. У чому вина Катаріни? Чим вона заслужила на таке життя? Невже тобі важко поставити себе на її місце? Вона теж людина, яка не заслуговує цього всього – я дивився у очі матері і бачив справжню боротьбу. З однієї сторони вона розуміла масштаб ситуації, але з іншої… вона свято вірила у рішення батька.

- Так, можливо він вчинив неправильно, але це все було заради нашої родини. Та жінка, своєю втечею, могла кинути тінь на нашу репутаці. Дамір рятував наше прізвище – я зробив крок назад і не з подивом подивився на маму. Невже вона реально так вважає? – Багдат, синку, я не розумію чому ти досі так сильно захищаєш ту жінку. Невже твоя навіяна симпатія досі не пройшла?

- Навіяна симпатія? Я кохаю її. Чуєш мене, я кохаю Катаріну. І мені байдуже на честь сім’ї, прізвище і на всі наші звичаї. Все життя я роблю тільки те, що ви з батьком хочете. Дотримуюся усіх традиції. Рік живу під одним дахом з людиною до якої ніколи нічого не буду відчувати. І все заради чого? Поясни мені?

- Катаріна дружина твого батька. Цей факт нічого не змінить. Не ганьби себе, не ганьби нас усіх. Візьмись за голову і нарешті подумай нею. Батько тобі цього не пробачить і навіть я більше не врятую тебе від нього.

- Я цю справу доведу до кінця і батько нарешті понесе відповідальність за свої вчинки. Катаріна не його власність і скоро стане вільною.

- Навіть, якщо так. Я ніколи не благословлю ваші стосунки. Можеш забути, що у тебе є сім’я – ці слова неприємно осіли на серці. Отже, так… Навіть це мене не змусить відмовитися від мого рішення.

- Мені не потрібно благословення. Вистачає прикладу Аят, яка живе щасливим життям без вашого втручання – це були останні слова, які я сказав матері. Я доведу все до кінця…

***

- Катаріно? – до мене підійшов дуже знайомий чоловік і обійняв. Я вже не могла розібратися хто він такий. Реальність, спогади після коми все змішалося в одне – Який же я радий, що ти жива – він говорив абсолютно іншою мовою, але, як не дивно, я все зрозуміла.

Мене привезли у відділок поліції і почали розповідати про спецоперацію, що була проведена у моєму центрі. Чим більше я слухала, тим більше не знала чому вірити. Все моє життя знову повернулися з ніг на голову. Мені пояснювали, що жодної коми не було і все, що я пам’ятаю – реальне. Тільки вірилося мені з великою важкістю. У мене брали відбитки пальців, біологічні матеріали для тесту ДНК. Показували мені безліч фото зі мною і уривки з відео. Це все було так дивно. Я ніяк не могла повірити, що все реально, а в центрі, тобто психлікарні, мені просто промивали мозок.