Глава 62. Перша кров

Земля трусилася. Суртаз, що знаходився в тронному залі, відчував її лихоманку, наче власну. Завдяки короні він відчував, як активувалися захисні заклинання, обплутуючи сяйливою павутиною стіни та будівлі, щоб захистити їх від руйнування. Артефакт показував йому примарні розчерки, що спалахували холодним зеленим кольором то тут, то там. Корона нашіптувала йому способи можливого посилення щитів, але Повелитель розумів, що без підживлення від Джерела чари все одно довго не протримаються. Маги взялися за фортецю всерйоз.

Спостереження за околицями за допомогою Підвіски всезнання очима лічей, що знаходилися на вежах, дозволило Суртазу сформувати загальне уявлення про те, що відбувається. Десяток магічних килимів завис у повітрі на півдорозі між фортецею та армією Імперії. Приблизно півтори дюжини магів поодинці або попарно сиділи на яскравих полотнищах цих артефактів.

Частина чарівників була зайнята тим, що безупинно повторювала заклинання землетрусу. Як пам'ятав некромант, воно належало до руйнівного боку магії природи, тому вимагало чималої майстерності й витривалості, якщо чародій хотів досягти чогось більшого, ніж легке струшування. Суртаз мимоволі вразився тому, наскільки майстерними були чарівники-нападники — вони не просто успішно чаклували, а й робили це напрочуд злагоджено.

Увагу Повелителя привернув маг, чий килим ширяв в повітрі трохи віддалік від групи. Особа королівської крові, чиї багаті, розшиті золотом і дорогоцінним камінням багатошарові шати були даниною пам'яті про кочове минуле далеких предків. Звичайні чарівники навіть при дворі короля Сайреса вважали за краще одягатися скромніше і зручніше, наскільки Суртаз міг судити за своїм шкільним минулим. Прикинувши вік мага і пригадавши приблизний геральдичний зміст вишитих на його одязі візерунків, Повелитель дійшов висновку, що Шалластхадар вшанувався візиту одного з принців. 

Ця сумнівна честь означала, що замість одного архімага, яким був чарівник при Імператриці, некромантам доведеться мати справу одразу з двома. І це ще без огляду на те, що навіть рядові маги Сонцеграда традиційно і цілком виправдано вважалися значно могутнішими за своїх імперських колег через тісніший зв'язок зі своїм джерелом.

Черговий поштовх виявився відчутно сильнішим за попередні. Фортеця озвалася на нього тихим гулом, ніби застогнала. Суртаз різко клацнув щелепою і підвівся з трону, відчувши, як задзвеніли, завібрували на межі чутності захисні заклинання, стрімко витрачаючи останні крихітки магічної енергії у боротьбі з люттю пробудженої землі.

— Схоже, ваші муки триватимуть зовсім недовго, — тихо звернувся тринадцятий Повелитель до своїх відсутніх попередників. — Та й наші теж, — додав він, зосередившись на підтримці щитів. Троє умертвів почесною вартою завмерли навколо Суртаза.

***

— Пане, у них непоганий захист, — на відміну від грубого ментального вторгнення імперського радника, звернення одного з магів Сартімуса не порушило концентрації принца.

— Бачу, — коротко відповів Сардуус. — Його напевно підтримують лічі.

— Відволічемо їх? — у голосі співрозмовника пролунала усмішка.

— Відволічемо, — усміхнувся у відповідь принц, оцінивши ентузіазм співрозмовника. А потім — першим направив свій килим уздовж гір, з якими, здавалося, твердиня некромантів намагалася стати одним цілим.

На думку Сардууса, фортеця мала доволі незвичайний вигляд. Хоча б тому, що зовнішніх стін було лише дві. Вони примикали до гірської гряди, створюючи разом із нею своєрідний трикутник. Кут, сформований стінами, був спрямований углиб долини, ніби вказуючи на гори з іншого боку.

Всередині великого зовнішнього трикутника виднівся ще один, менший, чиї вершини були позначені вежами. Дві з них виглядали нижчими — по одній біля кожної зовнішньої стіни, а остання — вища і масивніша — притискалася до гірської гряди.

Сардуус продовжував наближатися до твердині та заразом уважніше вивчав будову фортеці. Він побачив чи то захищену чарами, чи то просто замасковану присадкувату, похмуру і масивну будівлю, по кутах якої, виявлялося, і стояли помітні здалеку вежі. Основа найвищої з них плавно переходила в монолітний камінь гірського схилу. Принц упіймав себе на думці, що за непоказними габаритами наземних споруд можуть ховатися величезні підземелля та природні чи рукотворні печери в горах. Порозмірковувати про безрадісну перспективу боїв усередині фортеці Сардуус уже не встиг — некроманти помітили наближення магів.

***

З даху центральної вежі Нес-Ашшад спостерігав за кількома точками, поки що ледве помітними на тлі гір. Роздратовано клацнувши кістяними пальцями, ліч підхопив посох. Двоє сур-тассів, що знаходилися неподалік, навіть не встигли повернути голови в бік поважного ліча, коли той легко перемахнув через зубчастий край і полетів до правої малої вежі. З її даху за землями по той бік північно-східної стіни спостерігала пара лічей — сур-тасс і кширр-тасс. Двійко таких самих некромантів знаходилися і на лівій малій вежі.

— Чарівники вирішили зайти з боку гір, — прошелестів Нес-Ашшад, статечно перелітаючи через зубчастий край. — Влаштуймо їм теплу зустріч.

З цими словами поважний ліч виставив свій посох вперед і відпустив його. Артефакт завис у повітрі, очниці черепа-навершя спалахнули холодною зеленню, і Нес-Ашшад розвів кістяні руки в сторони. Тієї ж миті фортеця відчутно здригнулася, але ліч, що висів у повітрі, не звернув на це увагу. Над ним широкою дугою вишиковувалися сфери, що палали смарагдовим вогнем, кожна — розміром з дитячу голову.

Точки на тлі гір поволі збільшувалися в розмірі. Вже не потрібно було жодних чарів для того, щоб розпізнати в них людські постаті. Згорбившись, вони линули до шматків полотна, що тримали їх у повітрі. Як і очікував поважний ліч, маги прямували до правої малої вежі. Назустріч смерті.

Нес-Ашшад прошипів короткий наказ, і з десяти сфер, що зависли над його головою, три вирушили вперед, навперейми чарівникам. Ті помітили небезпеку і кинулися врізнобіч, але врятуватися вдалося не всім. Перший спалах, і охоплена смарагдовим полум'ям комета попрямувала до землі. Другий спалах, і одне з полотнищ втратило свого мага і мало не луснуло по головах іншу пару чарівників, що якраз пролітала повз. Третя смарагдова сфера не наздогнала свою ціль і спалахнула, влетівши у схил гори.