Глава 61. Розстановка сил

Суртаз стояв на вершині центральної вежі фортеці й із задоволенням спостерігав за подіями біля перевалу. Як він і очікував, ракшаси першими ступили на територію Шалластхадара. Вертячи на кістяних пальцях шнурок із нанизаними на нього кількома глиняними амулетами, Повелитель терпляче чекав, поки в окреслений ним раніше контур увійдуть усі левоподібні істоти.

Останній ракшас перетнув невидиму межу. З сухим хрускотом тріснула глина. Контур спалахнув білим сліпучим світлом, і чарівні істоти зникли, ніби їх і не було.

— Вражає, — Нес-Ашшад зловісно розсміявся, помітивши збентеження людей, що застигли біля перевалу. — Це магія чарівників Сонцеграда?

— Так. Встиг навчитися незадовго до свого… вигнання, — тихо відповів Суртаз. — Не надто й складно насправді, хоч виклику самостійно я так і не навчився. За програмою його мали викладати на останньому курсі, у другому півріччі. Я ж не довчився і до кінця першого... Втім, — вже голосніше додав він, — це не має значення. Експеримент виявився вдалим.

— Пастка?

— Я вплів чари розівтілення викликаних істот до павутини захисних заклинань долини. Спрацювало на повну силу і своєчасно, але я не впевнений, що вдруге вийде так само, якщо ракшасів знову викличуть.

— Мені колись розповідали, що не кожен маг здатний викликати настільки сильних істот, — задумливо прошелестів ліч.

— Не кожен чарівник взагалі здатний викликати магічних істот, — виправив його Суртаз. — Потрібні сили та... схильність, мабуть. Мені свого часу не вдалося викликати навіть найслабшого гремліна. Тоді я подумав, що зробив щось не так... Хоча зараз розумію, що справа, найімовірніше, була в іншій спрямованості мого таланту.

— Вони швидко отямились, — зауважив Нес-Ашшад.

Уточнювати, про кого йшла мова, не довелося — Суртаз і сам помітив, що темна маса людей вдалині знову вирушила в бік фортеці. А це означало, що тепер його присутність потребувалась в іншому місці.

— Мабуть, кширр-тасси не відмовляться від вашої допомоги, — додав ліч, випередивши свого Повелителя, який збирався сказати те саме.

***

— Де ракшаси? — голос Імператриці пролунав рівно, але Мартіолусу — королівському магу та одному з найближчих радників — як нікому іншому було відомо, наскільки небезпечним подекуди виявлявся цей оманливий спокій.

— Їх розівтілили, — відповів він. — Серед некромантів знайшовся хтось, знайомий із магією призову. Можливо... — задумливо додав королівський чародій, — цей хтось навчався у Сонцеграді.

— Ти ходиш тонкою межею, — зауважила правителька.

— Я вчився в столиці, пані, — сухо заперечив Мартіолус. — І з магами Сонцеграда мене поєднує лише наявність таланту.

— Знаю, — легко погодилася Імператриця, — і не сумніваюся у твоїй вірності. Про те, що серед некромантів є хтось із магів Сонцеграда, мені говорив ще Ірілатус. І якщо вірити словам покійника, то зараз цей чародій є їхнім правителем.

— Он як... Серйозна заява, яку компрометує короля, — обережно промовив радник, мимоволі піднявши очі до неба, де летіли чарівники.

— Непрямим доказом цього я вважаю прибуття його сина, — правителька простежила за його поглядом і смикнула куточком рота в натяку на посмішку. — І хотіла б я знати, кому насправді збирається допомагати принц…

— Не думаю, що він дасть привід сумніватися у лояльності Сонцеграда, — заперечив Мартіолус. — Це було би... безглуздо.

— Але доволі зручно, чи не так? — вже відкрито посміхнулася Імператриця. — Штурму без жертв не буває. Тому... — королева зробила паузу, — будь насторожі.

— Авжеж, пані, — шанобливо кивнув маг. — Я завжди насторожі.

— І передай принцу, що час починати.

***

Сардуус здригнувся і на мить послабив концентрацію, коли вловив грубий ментальний поклик королівського мага. Килим під принцом мало не встав дибки від зустрічного потоку повітря, а потім, подібно до норовистого коня, спробував війнути вниз, але маг швидко відновив контроль над артефактом.

— Чую тебе, — холодно відповів він, не надто приховуючи своє роздратування від появи співрозмовника, який був далеко внизу.

— Імператриця чекає на ваші дії, принце, — якщо Мартіолус і відчув несвоєчасність ментального контакту, то на його інтонації це жодним чином не позначилося. — Їй потрібен пролом у стіні або брамі, — кілька ударів серця потому королівський маг додав, — вам напевно спробують завадити лічі. За власним досвідом можу сказати, що зазвичай вони перебувають на одній із веж.

— Зрозумів, — коротко озвався Сардуус. — Будьте готові.

Принц першим розірвав зв'язок і зробив кілька глибоких вдихів та видихів, втім, одразу ж про це пошкодувавши. Повітря на такій висоті було надто холодне, від нього перехоплювало горло, а в грудях ніби осідала колюча крижана крихта. Махнувши рукою, Сардуус наказав своїм магам йти на зниження  і першим заклав віраж, широкою дугою прямуючи у бік фортеці. Інші послідували за ним. Кинувши погляд униз, принц зазначив, що імперська армія також вирушила вперед, і замість вигнаних із цього світу ракшасів першими пішли інквізитори.

***

Мортіаль похмуро спостерігала за тим, як підняті лічами скелети-лучники забиралися на стіну ліворуч і праворуч від неї. Стрільців було явно недостатньо — забагато кісток стали непридатними для підняття після минулої битви, а нових тіл для поповнення резерву на полі бою залишилося мало. В такій кількості лучники могли хіба що поранити необережного інквізитора, якщо того не прикриє щитом латник. Як не крути, скелети поступалися живим воїнам що у швидкості, що у влучності, зазвичай компенсуючи це кількістю. Але ер'єт-тасс розраховувала з їхньою допомогою завадити магам надто швидко дістатися до лічей.

Серед двору завмерли не потрібні до пори зомбі та звичайні скелети. Ними Мортіаль збиралася закривати проломи, коли маги таки зуміють обрушити якусь ділянку стіни або проламають браму. Вампіри не спали та ховалися у темряві підвалів і коридорів на шляху до Джерела, готові кинутись до бою, щойно хтось з ворогів прорветься всередину. Умертви перебували при Повелителі. Привидів забрали під свій контроль кширр-тасси. Безтілесні істоти причаїлися в центральній вежі, готові будь-якої миті кинутися на захист лічей. Ер'єт-тасс з сумом подумала про те, що десяток-другий спектрів став би серйозним козирем проти магів, але ніде було їх взяти. Втім, навіть їх наявність не надто змінила б розстановку сил.