Глава 53. Могутність та безсилля

Суртаз висів у повітрі перед стійкою, схожою на людський скелет. Не так і не за таких обставин він за життя уявляв свою першу зустріч з повним комплектом Вбрання Смерті. У нинішньому ж стані Повелитель Шалластхадара відчував тільки нестерпне, схоже на жаль почуття через те, що за все своє недовге правління він так і не знайшов слушнішого моменту для підкорення цих могутніх артефактів.

Зараз їх активація і тим паче використання могли коштувати їм Джерела. Якщо Корона пам'яті та Посох влади служили провідниками та своєрідними важелями управління магічною енергією, то решта артефактів її лише витрачали. Вони були зброєю, і Суртаз цілком погоджувався з тим, що образ повністю вбраного Повелителя доволі наочно демонстрував його смертоносність.

— І все-таки я вважаю, що треба їх підкорити, — у сховищі артефактів сторонніх не було, тому Нес-Ашшад, що статечно підлетівши до Суртаза, обійшовся без формальностей. — Занадто значні сили Імператриця стягує до столиці. Справджуються наші найгірші очікування. І мене не покидає мерзенне передчуття, що ця битва може стати останньою для Шалластхадара. Якщо це дійсно виявиться так, використання тобою Вбрання смерті змусить Імперію дорого за це заплатити.

— Це знищить Джерело.

Повелитель хитнув головою та обережно торкнувся кістяної маски, що висіла на стійці на рівні обличчя. Повагавшись, Суртаз зняв артефакт, щоб оглянути з усіх боків. Заклинання, що огортало його скелетоване тіло, одразу повідомило, що маска гладка зсередини та трохи шорстка ззовні. На її внутрішньому боці він виявив пару гачків для кріплення до корони.

— Який сенс в його існуванні, якщо не буде кому черпати з нього силу? — старий ліч схрестив руки на грудях.

— Чому? Може, ще хтось залишився, — заперечив Суртаз. — Якщо я правильно уявляю розмах влаштованої Ірілатассаром чистки, дехто міг просто злякатися і причаїтися десь. Можливо навіть за межами Імперії. Хоч це й малоймовірно, звісно. Дикі землі безплідні та небезпечні.

— Кширр-тасси за моїм проханням кілька днів закликали до крові нащадків Шалластхадара в надії отримати хоча б якийсь відгук… — не чекаючи питань від Повелителя, Нес-Ашшад пояснив: — Це дуже стара магія, її коріння сягає часів перебування наших предків у рідному світі. Це — магія дому Ар'яшанн, що загинув разом з тим світом. Вони спеціалізувалися на роботі з плоттю та кров'ю, і залишилися фрагментарні знання про те… Їх ми й використали.

— І? — Суртаз нетерпляче переклав маску з правої руки до лівої, а потім назад.

— Жодних значущих слідів, — безпристрасно відповів ліч. — Лише далекі відголоски побічних гілок початкових родів, слабкі та розрізнені. Особисто моя думка — навряд чи вони взагалі колись породять сильних некромантів, хоч у наступному поколінні, хоч через десяток. Розбавлена кров, забуті ритуали.

— Хочеш сказати, що все це — марно? — Повелитель невизначено махнув рукою, утримуючи в ній кістяну маску. — З таким настроєм ми взагалі можемо не оборонятися.

— Я кажу не про марність зусиль, а про...

Нес-Ашшад замовк. Суртаз подумав, що той просто не знає, як виправдатись. Але думка, що послідувала за цим, принесла розуміння змісту, який ліч вкладав у свої слова, але не посмів сказати про це прямо.

— А про те, що наші проблеми не вичерпуються складнощами, пов'язаними з майбутньою обороною, так, — з цими словами Повелитель повісив маску на стійку, після чого зняв корону, накинув каптур мантії на голову і повернув артефакт на місце. — Навіть якщо ми відіб'ємо цю атаку, будуть нові, а з ослабленим Джерелом і без надбання свіжої крові це стане лише відстрочкою неминучого, — з тихим клацанням маска зачепилась за край корони та закрила скелетоване обличчя Суртаза. – Я тебе зрозумів.

Повелитель Шалластхадара повернувся до свого радника і, завдяки масці, вперше побачив його справжній вигляд. Ліч виглядав навіть старшим, ніж очікував Суртаз. Пожовтілі кістки його черепа та рук м'яко мерехтіли приглушеним зеленим світлом у місцях зчленувань. Ліву вилицю і частину верхньої щелепи, що примикала до неї, вкривала сітка тріщин, що також світилися, а в нижній частині основи розколотої очниці бракувало чималого шматка кістки. 

Це означало, що артефакт без опору визнав Суртаза своїм власником. І, судячи з відчуттів, майже не використовував енергію Джерела напряму. Це обнадіювало.

— Згідно з пророцтвом, Шалластхадар перетвориться на прах і повстане з нього, — з-під маски голос Повелителя звучав приглушено. — Станеться так насправді чи ні, з огляду на вже порушені умови, ми не знаємо напевно. Залишається тільки вірити й сподіватися. Але навіть якщо відродження не станеться — ми здатні визначити умови своєї загибелі настільки, наскільки це буде можливо за поточних обставин.

Нес-Ашшад мовчки хитнувся в повітрі, схилившись у напівпоклоні. Мить повагавшись, Суртаз потягнуся до кістяного нагрудника на стійці.

— Допоможеш одягнути?

***

Допомога Повелителя дала свої плоди, і кошмари більше не турбували Мортіаль. Її сон був спокійним, але відчуття непоправної втрати нікуди не поділося. Разом з ясною морозною ніччю вона принесла безсоння та тривожні думки, тому некромантка вийшла на стіну фортеці, щоб трохи провітрити мізки. Так колись казав В'єррн, ще за часів своєї роботи спостерігачем у столиці.

Дуже давно, як зараз здавалося Мортіаль.

Холодне світло спадного місяця перетворював позбавлену туману долину на примарні землі. Певною мірою це дійсно було так: досвідченим оком некромантка раз по раз помічала напівпрозорі силуети нинішніх вартових, що замінили собою вампірів. А ті, своєю чергою, підкорилися наказу Повелителя і старанно відновлювали свою чисельність. Навряд чи це допоможе у майбутній обороні, адже супротивник напевно ступить на територію Шалластхадара вдень, але для боїв всередині фортеці молоді шеліри могли й згодитися.

Ковзаючи поглядом по темній землі, що ледь помітно виблискувала морозним сріблом у місячному світлі, Мортіаль подумки відзначала ділянки, де вже встигли попрацювати сур-тасси. Магічні пастки — від найпростіших, для сповільнення, до складніших, для отруєння, засліплення чи знесилення — було видно тому, хто знає, на що слід звертати увагу: ледь помітні зеленкуваті розчерки на землі та різку зміну напряму польоту примар, що несвідомо цуралися проклятих ділянок.