Глава 23. Повелитель Шалластхадара

Посох не підкорявся. Темне древко залишалось холодним, а очниці черепа-навершя — порожніми та темними. Суртаз досадливо скривився, витерши з чола холодний піт рукавом мантії. Слова Реомара стривожили ліча, і той ухвалив спробу підкорення Посоха влади значно раніше — одразу після відвідування Джерела. 

От тільки жоден з описаних Нес-Ашшадом способів підкорення не працював, і Суртаз відчував, як його охоплює відчай. Сидячи в кріслі, що встигло стати таким рідним та звичним, він свердлив поглядом непокірний артефакт, який лежав на його колінах. А посох старанно вдавав з себе звичайну палицю, на яку хтось задля розваги насадив чийсь череп. В такому стані Суртаза й побачив В'єррн.

— Дозволите вас відволікти? — ер'єт-тасс чіпким поглядом окинув кімнату і, не виявивши в ній нікого, схилився у швидкому напівпоклоні. Суртаз пам'ятав, що саме так він вітав Шаддаера. З відкинутим на плечі каптуром та без коротких кіс за спиною, В'єррн виглядав не таким зловісним, хоч і доволі грізним — з огляду на видатний зріст та міцну статуру. Він здавався однолітком Суртаза, хоча, як той вже знав, з таким же успіхом ер'єт-тасс міг бути вдвічі чи навіть втричі старшим за свого Повелителя.

— Ти не відволікаєш, — відклавши посох вбік, некромант втомлено усміхнувся та вказав на крісло навпроти себе. — Хочеш узгодити план майбутньої битви?

— Так, — просто відповів В'єррн. — Зі мною ще три ер'єт-тасса, і якщо у вас немає інших планів, було б непогано узгодити з нами дії піднятих лічами зомбі та скелетів, — бойовий некромант усміхнувся, і його світло-карі, майже жовті, очі спалахнули зеленкуватими іскрами. — Навряд чи імперці встигнуть до цього підготуватися. 

— Насправді, — Суртаз зніяковів, — тобі варто говорити про це не зі мною. Оборону фортеці планує Нес-Ашшад з Реомаром, тому…

— Але ж ви не збираєтесь пропустити всі веселощі? Ваша присутність чудово вплине на мораль війська.

Звісно, В'єррн не мав на увазі безпосередньо бойовий дух безсмертної армії. Загальновідома істина — нежить не має моралі. А живі представники Шалластхадара не потребували додаткового підбадьорювання для захисту своєї домівки. Суртаз тонко усміхнувся у відповідь.

— На жаль, певні обставини змушують мене утриматися від безпосередньої участі у битві, — він зітхнув та подивився на посох. — З моменту випробування минуло занадто мало часу.

— Авжеж, — з розумінням кивнув ер'єт-тасс. — Ми й самі впораємося, але якщо є можливість отримати досвід…

— Гадаю, майбутній Повелитель сам вирішить, користуватися йому цією можливістю чи ні, — виступивши з тіней в дальньому кінці кімнати, Реомар перервав бойового некроманта. — Нес-Ашшад очікує на тебе в бібліотеці.

— Ти ще скажи, що й сам не плануєш трохи пополювати, — хмикнув В'єррн.

Вищий вампір нічого не відповів вголос. Але він схилив голову до плеча, і вираз його обличчя красномовно продемонстрував, наскільки плани Реомара є недоречним предметом для роздумів бойового некроманта. Ер'єт-тасс у відповідь закотив очі та демонстративно пирхнув, після чого піднявся з крісла та пружним кроком попрямував до виходу з кімнати. Суртаз з цікавістю спостерігав за цим і подумки відмітив, що ці двоє напевно були друзями. 

— Перепрошую за нахабність В'єррна, — рівно промовив вищий вампір, коли двері за бойовим некромантом зачинилися. — Напередодні битви він буває надто… нетерплячим.

— Нема за що перепрошувати, — некромант усміхнувся. Та варто було йому доторкнутися до посоха, як його усмішка згасла. Він сподівався, що тепер стародавній артефакт відгукнеться, але цього не сталося. Хто б сумнівався.

— Якщо дозволите… Я можу дати вам пораду, яка допомогла Шаддаеру за схожих обставин, — тихо промовив Реомар, зупинившись ліворуч від Суртаза.

Вищий вампір нечасто називав покійного Повелителя на ім'я, а його обізнаність у питаннях поводження із зачарованими речами настільки здивувала Суртаза, що той просто мовчки кивнув.

— Уявіть, що ви спокушаєте жінку.

Некромант повільно повернув голову та обдарував Реомара довгим задумливим поглядом. Потім опустив очі вниз, на посох. Знову поглянув на вампіра.

– Що?

Якщо Реомара і потішила ніяковість у голосі Суртаза, то він нічим цього не видав.

— Важливий ваш настрій. Азарт, пристрасть, бажання володіти. Якщо я правильно уявляю ваш стан, — вже впевненіше продовжив вищий вампір, — то зараз вами рухає обов'язок. Ви знаєте, що маєте підкорити артефакт, але насправді не бажаєте цього. У вас немає пристрасті. Тому посох і не відгукується, він не відчуває себе потрібним.

— Я читав, що стародавні магічні артефакти мають своєрідну подобу розуму, — сухо вимовив некромант, — але ніколи не розглядав це… З такого боку.

– Коли не спрацьовують загальноприйняті методи, доводиться вдаватися до нетрадиційних, – Реомар несподівано блиснув загостреними зубами у широкій усмішці. — Щось подібне сказав Шаддаер, коли в нього все вийшло.

— Я тебе зрозумів, — Суртаз підібгав губи та знову глянув на посох. Він гадки не мав, яким чином втілити пораду вампіра на практиці, адже не мав відповідного досвіду. А той, мабуть, зрозумів причину розгубленості некроманта. Або просто прочитав його думки.

— Кожен артефакт може стати безцінним джерелом досвіду та нових знань, — вкрадливо підказав Реомар.

Суртаз мимоволі відмітив, що вампір якось вже занадто добре знає про те, що може викликати у нього потрібні відчуття. Але залишив цю думку при собі, адже він ніколи й не приховував власну жагу до знань, а вголос відповів:

— Гарна думка. Дякую, Реомаре.

— Радий допомогти, майбутній Повелителю, — від нещодавньої емоційності Реомара не залишилося й сліду. Тепер це знову був холодний та шанобливий Хранитель кордонів. — За деякий час ви й самі б зрозуміли…

— Але у нас немає цього часу, — продовжив некромант замість нього. — Можеш йти.

Вищий вампір зробив плавний крок назад і розчинився в тінях, напевно наступної ж миті опинившись двома поверхами нижче, в бібліотеці. Суртаз не міг не захоплюватися хижою грацією та здібностями цих кровопивць. Породжені магією перших некромантів, ці істоти з часом продемонстрували дивовижну самостійність і вкрай важливу при цьому абсолютну особисту відданість Повелителю Шалластхадара.