Глава 22. Вбрання смерті

Нес-Ашшад схвально постукав кістяним пальцем по сувою зі скрупульозно записаним перекладом тексту про Посох влади. Принаймні, Суртазу цей жест здався схвальним, хоча з таким самим успіхом він міг бути задумливим чи будь-яким ще. Але слова, що послідували за цим, затвердили некроманта в його первісній здогадці.

— Гарна робота, майбутній Повелителю, — прошелестів ліч, — тут все перекладено правильно, хоч і доволі багатослівно. Якщо скоротити, то Посох влади посилює зв'язок свого власника з Джерелом і дозволяє йому черпати з нього сили швидше та в більшому обсязі без будь-яких наслідків.

Суртаз кивком подякував за похвалу. Причина, через яку Шаддаер останніми днями практично не розлучався з артефактом, він зрозумів саме під час розшифровки. Вкотре некромант подумки обурився через те, що він так мало тоді знав. Тим часом ліч з такою ж увагою почав переглядати решту сувоїв, але похвалою відмітив серед них вже не всі. 

Нес-Ашшад мав рацію, коли стверджував, що Корона пам'яті та Посох влади були найбезпечнішими артефактами з усього комплекту. Суртаз повною мірою усвідомив це під час розшифровки, відчуваючи неприємний холодок у грудях від перерахування деяких матеріалів, використаних Охтаром під час виготовлення зачарованих предметів. Що вже казати про властивості окремих артефактів. 

— Тут вже гірше, — зауважив Нес-Ашшад, проводячи кістяним пальцем по рядкам з описом Покрова пітьми. — Чорних єдинорогів відловили всіх до одного ще за часів правління Сандро, а волос з їхніх грив та хвостів — рідкісний матеріал, навіть міфічний — для більшості сучасних магів. Тому не дивно, що властивості виготовленого з них плаща здалися тобі химерними, якщо ти вважав, що він зітканий зі звичайного кінського волосу чорного кольору.

— Тобто, Покрів пітьми дійсно робить Повелителя невидимим? — здивовано підняв брови Суртаз.

— Не невидимим і навіть не непомітним, — заперечив ліч. — Як би тобі пояснити… Оточення продовжує бачити Повелителя, але обриси його тіла стають розмитими, на нього складно дивитись, — Нес-Ашшад задумливо поклацав кісточками пальців. — Ніби ти дивишся на сонце в зеніті крізь привида — бачиш щось розмите, від чого хочеться відвести погляд. Завдяки цьому в Повелителя складніше влучити зброєю чи заклинанням, що вимагає прицілювання. Артефакт впливає навіть на нежить, хоч і значно слабше… 

Суртаз знову кивнув, продемонструвавши, що нарешті зрозумів і уявив собі ефект. Вдоволений його реакцією, ліч взяв до рук наступний сувій.

— Корона пам'яті зберігає в собі досвід попередніх Повелителів, все вірно. Але цей уривок, — кістяний палець провів невидиму лінію під одним з рядків, — перекладено не зовсім правильно. Те, як артефакт ділиться знаннями зі своїм власником, залежить від самого Повелителя. Хтось волів бачити сни, комусь було зручніше чути відлуння думок попередників за схожих обставин, якщо такі траплялися, а хтось бачив все наяву.

— Бачив — що? Ілюзії? — уточнив Суртаз.

— Щось на кшталт, — кивнув Нес-Ашшад. — Наскільки я пам'ятаю за розповідями, ніби на картину подій накидають вуаль з ледь помітним візерунком, і ти бачиш одночасно і те, й інше.

— Ти сьогодні напрочуд поетичний, — усміхнувся некромант.

— Якщо це допомогає тобі краще зрозуміти суть речей, нехай буде так, — сухо відповів ліч.

— А якому варіанту взаємодії з короною віддавав перевагу Шаддаер?

— Наскільки мені відомо, він обрав сни. Логічний вибір для ер'єт-тасса — все-таки мав спати, хоч і менше, ніж решта живих. Тому він подекуди поєднував ці дві справи.

— Зрозуміло, — вкотре кивнув Суртаз.

— Але це не значить, що відзначений печаткою посмертя Повелитель не може використовувати цей спосіб — з поправкою на деякі особливості його буття. Просто більшість лічей вважає сон марною тратою часу — нежить в ньому не має потреби. Я кажу це для того, щоб ти не відчував себе обмеженим у можливостях, якщо вирішиш обрати сон як спосіб використання корони. 

— Тобто, ти думаєш, що мені варто стати лічем?

— Тобі не здається дивним ставити це запитання тому, хто сам є таким протягом багатьох років? — свист-смішок Нес-Ашшада вкотре викликав у Суртаза хвилю мурашок по спині. Втім, це відчуття стало вже майже звичним для некроманта. — Авжеж варто, якщо ти бажаєш стати сильнішим. А з огляду на те, що ер'єт-тас з тебе… посередній — немає сенсу відмовлятися від печатки посмертя. Але це станеться не зараз, не найближчим часом. Ти надто молодий і ще чіпляєшся за життя.

Ліч знову клацнув кісточками пальців і взяв наступний сувій. Він вивчав його довго, схоже, перечитував текст кілька разів.

— Якщо я — не ер'єт-тасс, то хто? — не витримав Суртаз.

— Яка спеціалізація для тебе буде кращою? — перепитав Нес-Ашшад і, отримавши ствердний кивок у відповідь, замислився. — Особисто я вважаю, що кширр-тасс. Схильність до цього напряму некромантії ти продемонстрував ще в юності. До речі, ти зрозумів, чому твій голем вийшов з-під контролю?

— Я використав привида, не підкоривши його, — похмуро відповів некромант. — Я тоді не знав, як це робити та навіщо.

— Правильно, — схвально прошелестів ліч. — Привид з рештками самосвідомості небезпечний для некроманта. Ти не знав, що змусило цю душу залишитися в нашому світі, і через спонтанність цього явища отримана сутність зберегла певну самостійність. Тому й спробувала тебе вбити за першої ліпшої нагоди. Емоція чи намір — той якір, що утримує нежить в нашому світі. Для підняття зомбі та скелетів достатньо сильної емоції некроманта й магічного підживлення з його боку.

— Я читав про це, та й Шаддаер розповідав, коли вчив масовому підняттю. Але я не впевнений, що з мене вийде кширр-тасс. Одночасно я зміг підняти та утримати лише півтора десятка скелетів, — некромант зітхнув. — Не надто схоже на армію владики нежиті. Хоча Шаддаер все одно тоді мене похвалив…

— І було за що. Я пам'ятаю, яким він був тоді задоволеним, — ліч схилив голову до плеча, притримавши долонею сувій. — Ти спромігся на підняття цих скелетів без жодної цілі, окрім навчання. З'явиться важливіше завдання, додасться чіткий намір чи потужна емоція — і ти зможеш підняти в десятки чи навіть в сотні разів більше нежиті. Але з привидами все… дещо складніше. І довше. Для їхнього створення потрібні живі люди…