Глава 19. Кімната з черепами

Нес-Ашшад, як і обіцяв, повернувся за годину. Слуги ледве встигли допомогти Суртазу одягнути нову мантію — темно-синю, з лаконічною вишивкою сріблом по краю подолу, рукавів і каптура. Провівши кінчиками пальців рельєфними стібками, некромант відчув дивну суміш трепету і впізнавання — візерунок складався з нескінченних повторень рунічного символу, того самого, що він бачив на троні, і чию форму мала його підвіска. Як тепер він знав — то був символ належності до одного з первісних родів Шалластхадара. Знак того, що зараз він — на своєму місці.

— Якщо ти готовий, ми можемо йти, — ліч перервав роздуми Суртаза. — Що раніше почнемо, тим швидше ти відновишся.

— Так, я готовий, — кивнув некромант, та попрямував до виходу з кімнати, відчайдушно намагаючись не робити різких рухів.

— До речі, поки будемо йти, розкажи мені, що ти вже знаєш про Джерело, — прошелестів Нес-Ашшад.

— Шаддаер мало що встиг мені розповісти, — зітхнув Суртаз. — Я знаю, що Джерелом називають добре захищену кімнату у фортеці, де знаходяться черепи всіх Повелителів Шалластхадара.

— Правильно, — підтвердив ліч, плавно рухаючись в повітрі нарівні з некромантом — не випереджаючи його, але й не відстаючи.  — Але це тільки одна сторона Джерела, я б назвав її матеріальною. Але є й інша — пов'язаний з нашим світом вимір, і місцем переходу до нього є саме кімната з черепами Повелителів.

— Я… не розумію, — здивовано промовив некромант, відчувши, як у грудях спалахує знайомий вогник цікавості до нового знання. — У школі я читав старі літописи, в них згадувалися маги, що мали талант до переміщення між світами... Тільки більшість сучасників вважала їхні розповіді грою уяви розмірковувала про те, яким могло би бути поєднання трав у курильниці для такого ефекту. Але ті ж демони мають подібну здатність, хоч і переміщуються тільки між нашим світом і власним. А що являє собою пов'язаний з Джерелом вимір?

— Наскільки мені відомо, той світ мінливий і схожий на мозаїку, — ліч зробив невелику паузу, після чого продовжив, — зустрівши остаточну смерть тут, кожен Повелитель з'являється там, і… проводить своє посмертя, як йому заманеться. В межах виміру, звісно. Жоден з Повелителів не може покинути той світ, але ті з нас, хто відзначений печаткою посмертя, хоча б одного разу мають відвідати їх.

— Тобто ти був у світі Джерела? — Суртаз зацікавлено поглянув на ліча. — А як туди потрапити?

— Треба померти, — Нес-Ашшад свистяче засміявся. — Але не просто так, а в ході ритуалу становлення лічем. Після такої смерті некромант постає перед Повелителями й ті наділяють його частиною своєї сили. Саме тому відзначені печаткою посмертя могутніші за живих некромантів.

— А іншого способу немає?

— Наскільки мені відомо, чинний Повелитель може звертатися за порадою до своїх попередників шляхом певного ритуалу, але Шаддаер якось казав мені, що відчуття при цьому не з приємних . Як він тоді висловився — приблизно так, на його думку, відчувається смерть.

— Він не був лічем, так? — від згадки імені наставника в грудях Суртаза піднялася стихла було туга.

— Не був, — кивнув Нес-Ашшад. — Як обдарований ер'єт-тасс, він не бачив для себе сенсу у посмерті.

— Ер'єт-тасс? – перепитав некромант. — Це якесь… звання?

— Ні, це… — ліч ненадовго замовк, підбираючи пояснення. —  Це назва схильності. Щось на кшталт спеціалізації. Ер'єт-тасс — бойовий некромант. Він може майстерно володіти зброєю і доповнювати це прокльонами для ослаблення супротивника. Або, як варіант більше покладатися на бойові заклинання та морок. Власне, Шаддаер був вправним у стихійній магії та ілюзіях, що нині — рідкісне явище серед некромантів.

— Але в книгах магів, що траплялися мені на очі, некромантів завжди описували володарями нежиті, що керують ордами піднятих з могил мерців… — задумливо промовив Суртаз. — Це інша спеціалізація?

— Правильно, — кивнув Нес-Ашшад. — Некромант, здібний до масового підняття нежиті, називається кширр-тасс. Для таких печать посмертя — благо, яке напряму посилює здібності.

— І ти?..

— Моя спеціалізація напрочуд співзвучна з твоїм ім'ям, — зі смішком прошелестів ліч. — Я здатен позбавити волі до життя, ослабити, сповільнити чи змусити гнити живцем будь-яку істоту з плоті та крові. Таких, як я, називають сур-тасс.

— Це ж шаларанн? Назви спеціалізацій…

— Так, це мова наших предків. Стародавня пам'ять, що живе у звуках.

— Шаддаер починав мене вчити цій мові, щоб далі я зміг сам читати книги, але… – Суртаз розвів руками та з гіркотою додав: – Ми стільки всього не встигли.

— Всьому свій час, майбутній Повелителю, — відповів ліч, зупинившись перед високими двостулковими дверима. Важкі та укріплені металевими смугами, вони були позбавлені будь-яких прикрас, крім дрібної рунічної в'язі по периметру стулок. — Ми на місці.

Кінчиками кістяних пальців Нес-Ашшад торкнувся правої стулки, і руни на ній замерехтіли холодним зеленкувато-синім сяйвом. З тихим клацанням двері відчинилися, відкривши погляду непроглядну пітьму приміщення. Суртаз вже й без заклинань був здатен бачити в темряві, але тут вона здавалася зовсім непроникною і якоюсь… живою. Вона огортала з усіх боків, заглушала звук кроків та дихання некроманта. На мить він відчув легкий, майже невагомий дотик до свого плеча, але, обернувшись, не побачив нікого й нічого. Тим часом ліч наблизився до невеличкого столика, що стояв біля стіни неподалік від дверей і запалив кілька свічок у свічнику. Полум'я горіло нерівно, потріскувало і коливалося, наче від протягу. 

— Отже, Шаддаер взагалі нічого тебе не розповідав про будову Джерела? — Нес-Ашшад першим порушив мовчання.

— Так, він не встиг, — Суртаз озирнувся на всі боки. Пітьма не квапилася відступати перед тремтливим світлом, тому щось побачити все ще було складно. 

— Гаразд, тоді розпочнемо від самого початку, — прошелестів ліч і рішуче кудись полетів. Вирушивши за ним, некромант вже за кілька секунд виявив, що прямував Нес-Ашшад до якоїсь ніші, розміщеної в стіні ліворуч від дверей. — Коли наші предки прийшли до цього світу, головною проблемою для них стала відсутність джерела магічної енергії. Це не позбавляло можливості використовувати магію, але обмежувало їхні можливості через повільне природне відновлення сил. А вони звикли до наявності стабільного та потужного джерела свого світу, тому тут їм було… важко.