Глава 13. Тривожні новини

У Шалластхадарі вирувало життя, як би дивно це не звучало стосовно некромантів. Всупереч очікуванням Суртаза, більшість мешканців і гостей фортеці були живими людьми, чия зовнішність майже не викривала їхній рід занять або службу безсмертним владикам. Шаддаер лише поблажливо посміювався над щирим здивуванням мага. 

Одного разу, коли вони разом йшли до лабораторії, в одному з вузьких коридорів Суртаза мало не збив з ніг рослий та кремезний молодик з короткими косами, хрест-навхрест закріпленими за спиною. Той вискочив з-за рогу, і від падіння мага врятувала лише блискавична реакція незнайомця, який встиг вхопити Суртаза за комір. Лише після цього молодик помітив Повелителя Шалластхадара, що зупинився віддалік, і схилився у швидкому напівпоклоні. Шаддаер кивком привітав свого підданого, і той помчав далі по своїх термінових справах.

— Ти у фортеці майже місяць, — саркастично посміхнувся некромант, помітивши приголомшений погляд Суртаза і жестом запропонувавши тому продовжити шлях, — але щоразу так щиро дивуєшся кожному її живому мешканцю. Звісно, я пам'ятаю, що розповідала про нас Саревінн, як головний... знавець некромантів. Та, на мою думку, місяць — достатній термін, щоб переконатися в її упередженості.

— Я вважав, що у фортеці перебуває тільки нежить і некроманти, тому що за її межами їх просто відловлять і переб'ють. Я помилявся.

— І ти продовжуєш помилятися, вважаючи, що за межами фортеці немає некромантів та нежиті… — тонко усміхнувся Шаддаер.

Проходячи повз вікно, Повелитель глянув крізь нього у внутрішній двір і раптом насторожено зупинився. Суртаз, що йшов першим, здивувався такій зміні й теж завмер біля вікна, придивляючись до простору по той бік скла. Зачарований туман більше йому не заважав: рунічна мітка на долоні захищала мага від впливу захисних заклинань, що щільною мережею огортали територію долини. Туманна завіса була одним з таких заклинань. Вона не лише збивала з пантелику непроханих гостей, а й забезпечувала постійний захист від сонячного світла, здатного серйозно нашкодити деяким видам нежиті. Наприклад, вампірам. Кілька таких, як помітив Суртаз, напружено чогось чекали у внутрішньому дворі фортеці.

Маг поглянув на наставника, який все ще не промовив жодного слова, лише примружено дивився у вікно. Тим часом увагу самого Суртаза привернула поява незнайомця, якого він раніше зустрів у коридорі. Той швидким кроком перетинав двір у супроводі вже знайомого магу вищого вампіра — Реомара — і прямував до кровопивць, що очікували віддалік.

— Вартові принесли тривожні новини, — промовив Шаддаер, і Суртаз мало не здригнувся від несподіванки. — Схоже, Імперія знову вирішила навідатися до нас у гості.

— Але звідки…

— Поява В'єррна у фортеці, — некромант хитнув головою у бік чоловіка, який тим часом щось жваво обговорював з вампірами, — завжди передвіщає лихо. Він — наші очі та вуха у столиці Імперії та на її околицях. Якщо він тут, часу обмаль.

— Часу для підготовки до оборони?

— І до неї — зокрема…

Ухильна відповідь некроманта стривожила Суртаза. Він вичікувально глянув на наставника через плече, але той заплющив очі та не звернув увагу на свого учня. За кілька хвилин Повелитель Шалластхадара насупився і роздратовано струснув зап'ястям, ніби заперечивши аргументам невидимого співрозмовника. Суртаз знову подивився у вікно і виявив, що подвір'я спорожніло, але при цьому мага не покидало відчуття, ніби хтось на нього дивиться. Нещільно причинена стулка хитнулася від протягу, і в швидкоплинному віддзеркаленні у склі він упіймав немигтючий погляд наставника. Дивний, сумно-винуватий вираз обличчя здався Суртазу зовсім неприродним, чужим для уїдливої та рішучої натури некроманта.

— Ходімо, Суртазе, — тихо промовив Шаддаер і, не чекаючи реакції мага, вирушив до виходу у внутрішній двір. — Часу дійсно обмаль, а тобі ще багато чого треба навчитися. Тому почнемо прямо зараз.

— Але ж лабораторія… Плани змінилися? — поцікавився маг.

— Так. Основи некромантії ти вже знаєш, і за бажання зможеш підняти одного-двох скелетів або зомбі, — до неймовірного полегшення Суртаза, голос наставника набув звичної твердості та діловитості, пам'ятної йому за шкільними роками. — Втім, ці істоти в армії некромантів завжди беруть числом, і масове підняття — складніша задача. І зараз я покажу тобі її розв'язання…