Розділ VI (Карен)

Канікули я провела за вигадуванням костюму на вечірку. І я вже було навіть зробила ескіз костюму феї. Але одного дня мені зателефонував Деніл, (ми часто з ним базікаємо по телефону). Після розмов «про погоду, про природу» зайшла розмова про костюми. Він жалівся, що не може придумати собі костюм, а потім запропонував прийти в парних костюмах.
Це не найгірша ідея -  тому я погодилась. І нам залишалось тільки придумати щось оригінальне.

Довго ми ламали голову. Але потім до мене прийшла геніальна ідея. Так, як це: БАЛ маскарад – ми вдягнемось вишукано і елегантно. Не обов’язково ж вдягати костюм зомбі… Зійшлись на тому, що Деніл буде у смокінгу, а я підібрала собі бежеву атласну сукню в підлогу, що відкриває праву ногу і має об’ємні рукава. Але найголовніший аксесуар – маска! Деніловий костюм прикрасить чорна маска з білими візерунками, яка прикриває верхню ліву частину обличчя, залишаючи праву сторону відкритою. Тоді як моя маска - тканинна, з неймовірними візерунками та великим пір’ям з правої сторони, яке прикріпили за допомогою великого коштовного каменю. І не обов’язково всім знати, що то не справжній алмаз.

***

Сьогодні тей самий день! Перший у моєму житті бал. Я прокинулась о 10, щоб все встигнути. Після душу, я вийшла на кухню і завважила сніданок, який приготувала мама, перед відходом на роботу. До речі, з приводу батьків - я думала, що їх довго доведеться вмовляти, аби відпустили мене. Але почувши, що це все проходитиме в школі – вони погодились. А після того, як дізнались, що там будуть вчителі – у них взагалі не залишилось питань.

 О 14:10 я вже була повністю готова. Зробила собі легкий макіяж, волосся зібрала в високий, об’ємний пучок, а декілька русих пасем спадали на обличчя. Я присіла в коридорі, щоб взути підбори. Дуже пощастило, що у мами були білі туфлі на низькому каблуку та ще й з гарним бантом на носку. Вона мені їх здала в оренду на вечірку і застерегла, щоб вони такі білі і залишились.

Я здригнулась, коли хтось почав дзвонити в двері. Затягнула застібку на туфлі та відчинила двері. На порозі стояв Деніл. Він мав чудовий вигляд у смокінгу.

- Що таке? – я запитала його, адже він так дивився на мене, ніби вперше бачив.

- Милуюсь найкрасивішою дівчиною цього світу.

Гаразд, тепер я червонію.

- Ходімо? – Деніл запропонував мені руку і обдарував сяйливою посмішкою.

***

Від мого дому до школи хвилин 20 пішки. Тож ми прийшли якраз вчасно. Проходячи коридорами школи, можна помітити вампірів, привидів, відьом, роботів, супергероїв та багато інших персонажів.

Коли ми зайшли в спорт зал, я ледь не вмерла зі сміху побачивши пані Єлизавету в костюмі русалки з дешевою фіолетовою перукою на голові.

- Карен. Деніл. чудові костюми. – вчителька підійшла до нас пишучи щось у своєму блокноті. Напевно, список учнів.

- У вас теж. – Деніл явно трохи прибрехав, але зате людині приємно.

Пані Єлизавета усміхнулась і побачивши когось ще, подріботіла до входу. Я озирнулась навколо себе і завважила, що приміщення доволі гарно задекорували. Хоч і бюджетно. Спортивна драбина, стіни та підвіконня були прикрашені штучною павутиною з павуками, гарбузами та іншим химерним декором. Біля однієї з стін стояв великий стіл з закусками та напоями. Ми з Денілом підійшли до столу та випили червоної рідини. Нам не оголосили, що це, та я припускаю, що це компот або сік. Я завважила, що за нами спостерігає ще вчителька з історії, яка сьогодні вдягла костюм супервумен. Її біляве волосся ідеально підходило під цей образ. Я помандрувала очима далі і мій погляд зупинився на вчителеві фізкультури. Він сьогодні був суперменом. Цікаве співпадіння…
Також на допомогу вчителям прийшли ще двоє чиїхось мам. Від розглядання костюмів мене відірвала пані Мітчелл, яка оголосила в мікрофон, що бал-маскарад починається.