Крейг спостерігав за рухами дівчини. Його погляд все більше затримувався на жіночних округлостях, які цей дивний одяг лиш виділяв, а не приховував.
— Ми привертаємо зайву увагу, — нетерпляче промовила дівчина натякаючи на те, що це їм потрібно вийти.
Та Крейг не поспішав. Ще б чого! Невже він потуратиме комусь у власному сні? — риторично запитав сам себе, вперто ігноруючи солодкий аромат, що став більш відчутним через наближення дівчини.
— А з чого б це мені хотіти йти туди? — промовив Крейг ліниво посміхаючись. Йому подобалось спостерігати за незнайомкою яка, спершу, завмерла не демонструючи жодних емоцій. Тоді її чарівний ротик округлився. Й нарешті брови метнулись догори.
— Тому що заради цього ви тут! Надто пізно щоб щось змінювати, — в голосі дівчини прозвучали нотки розпачу, — Я надто багато поставила на кін, щоб через якогось впертюха втратити можливість. Та й ви не задарма це робите.
Очі Крейга миттєво звузились. Надто зухвало говорила незнайомка. Та тихий голос в його думках нагадав, що це лиш сон і Крейг здався.
— Що ж, побачимо, куди приведе моя уява, — промовив підводячись.
#3239 в Любовні романи
#67 в Історичний любовний роман
#918 в Фентезі
зачаровані серця, протистояння_характерів, любов випробування сильний герой
Відредаговано: 24.02.2026