10

Коли Крейг підійшов до кімнати, яку відвели Шилі, то перше, що кинулося в очі було те, що двері були навстіж відкриті.

— Шило? — обережно покликав поволі заходячи в середину. На невеликому столі стояла свічка, яка давала ледь помітне світло.

— Я тут, — обізвалась дівчина. Вона сиділа на тюфтяку підтиснувши коліна до грудей. 

Крейг увійшовши зільно закрив за собою двері. Його погляд був прикований до дівчини.

— Досі боїшся?

Його злегка хриплий голос звучав низько та наче окутував ніжністю. Дівчина з щирим захопленням поглянула на чоловіка. На Крейгу поверх сорочки був накинутий плед, який підкреслював міцні м’язи. Від чарівних ноток голосу по тілу виступили дрібні сирітки, а в внизу живота з’явилось легке тремтіння. Навіть, якби Шила не бажала звабити лерда, то він би з легкістю звабив її. Зрештою, він і зараз цим займався.

— Дозволиш? — запитав Крейг хоч тієї ж миті опустився поруч з дівчиною.

Його погляд був прикутий до неї й вивчав реакцію. Того, що вона не відсунулась та не здригнулась було достатньо аби сприйняти як згоду до подальших дій.

— Це ж Ваш замок, — ледь розтягнула вуста дівчина, — Тут усе Ваше. Як я можу щось забороняти?

Слова з легкістю злітали з вуст дівчини. Можливо в іншій ситуації Крейг би звернув на це увагу. Та зараз пристрасть полонила його тіло. Й відповідь дівчини не викликала підозри 

— Усе, кажеш, — хмикнув Крейг, — А як щодо тебе?

— Якщо Ви бажаєте…. — дівчина раптово перейшла на шепіт. Її дихання стало рвучким й груди почали швидше підніматися.

— Бажаю… Ще й як, — гмикнув Крейг. Кров бурлила його венами й розносила раптове бажання по всьому тілу, — Продовжимо з того місця, де нас перервали? — запитав, хоч і не чекав на відповідь. Шила, злегка закусивши губу, кивнула головою. Її очі сяяли, а тіло ледь не тремтіло в передчутті. Крейг нахилився до неї аби поцілувати та раптом зупинився й зазирнув в очі, — Сподіваюсь я не перший твій чоловік? — Шила завмерла від такого питання. Зазвичай її запитували про протилежне. І вона була готова до красивої відповіді. Але Мюрей ламав усі її плани та слова.

— Це проблема? — врешті видавила з себе, хоч на обличчі сяяла зваблива посмішка.

— Навпаки, — задоволено відповів лерд й дівчина непомітно видихнула. Наступної миті Крейг таки притягнув її до себе та палко поцілував.

Останньою ясною думкою Шили було те, що їй все далося надто легко. Дівчина й не підозрювала про те, що й лерд мав на меті спокусити її. Спершу здавалося, що Крейг отримує те, що вона дозволяє. Та кожен рух, дотик та вміле слово доводили, що саме він володів ситуацією. Крейг дарував насолоду й насолоджувався сам. Їх злиття хоч і було палким та він не забував про рани дівчини й був максимально обережним.

— Коли твої рани заживуть, я подарую тобі справжню насолоду, — промовив, коли впав на ліжко важко дихаючи. Знесила від любовних пестощів дівчина з цікавістю поглянула на лерда. Вона б збрехала, якби сказала, що він не подарував їй насолоду. Та ще й кілька разів і в різних формах.

Крейг же, попри втамування фізичного бажання відчував певну порожнечу в грудях. Наче й отримав задоволення. Але чогось вистачало. Щоправда він не розумів чого саме.

Хоч гроза давно закінчилася, та блискавки ще час від часу з’яклялися. В ту мить, коли яскрава блискавка вкотре осяяла кімнату Крейг поглянув на Шилу й завмер. У дівчини було інше обличчя. Кілька разів кліпнувши він знову поглянув на Шилу. Вона була такою як і раніше.

— Піду відпочину, — промовив Крейг поспішно встаючи сприйнявши видіння як перевтому, — Тобі теж не завадить відпочити.

— Я думала ти залишишся… — дівчина сіла й здивовано поглянула на чоловіка. З ним точно все було інакше. Адже раніше ніхто так не поспішав залишити її.

— Гадаю саме час розповісти кілька правил, Шило, — Крейг випрямився й поставив руки на стегна, — Я сам вирішую коли й куди прийти, але й ніколи не лишаюсь в чужому ліжку. Мої покої лише мої. І наші розваги лише наші розваги. Не варто про них поширюватися чи покладати надії. Не варто випробовувати долю й пробувати йти проти цього. Гаразд?

Шила мовчала. Та Крейг розумів, шо це мовчання лиш підтверджує її згоду.

Вийшовши з кімнати дівчини лерд попрямував до своїх покоїв. Та коли наблизився до них, то здалеку почув легкі звуки музики. То були незнайома мелодія й дивний інструмент. Зупишившись він намагався зрозуміти хто та де грає. Та коли почав йти в протилежну від покоїв сторону, то все стихло…