9

Шила обняла себе руками й через це з її плеча сповзла сукня. Дівчина повела ним, але поправляти їх не поспішала. Злегка опустивши голову вона з-під повік спостерігала за лердом. Він був одним з найкращих чоловіків, що їй довелося бачити. Красивий, сильний та до біса звабливий. Навіть зараз, мокрий та чомусь невдоволений він приваблював її. Та чи приваблювала вона його?

Судячи з того, що Шилі вдалося підслухати та вивідати, Крейг був не лише ласим до жіночої уваги, а й щедрим. Тож ідея з’явилася сама собою. Але зараз, коли Крейг дивився на неї з легкою підозрою та голодом в очах, зваблення здавалось не таким простим як раніше. Тим паче, що лерд досі чекав відповідь на своє запитання. На допомогу прийшов грім, що вкотре з великою силою прокотився замком.

— Мене налякала гроза, — промовила дівчина, — Тож я прийшла сюди в надії, що буду тут не сама,— вона знизала оголеним плечем й злегка підтягнула тканину назад. Тепер її погляд не був опущеним. Вона спостерігала за лердом, який без сумніву зацікавився її невинним жестом.

Крейг ледь видихнув. Шила не здавалася надто тендітною. Та він не з чуток знав, що страхи бувають різними й інколи не піддаються логіці та здоровому глузду.

Легкий рух дівчини привернув ще більше уваги до їх оголеного плеча. Хоча йому здавалося, що вона підтягнула злегка великувату сукню. Бажання знову озвалося в його тілі.

— Як твої рани? — запитав злегка облизуючи вуста.

— Вже майже не болять, — промовила дівчина дивуючись раптовій зміні теми, — Єдина ця туга пов’язка не зовсім зручна, — трохи плвагавшись додала і продемонструвала руку.

— Це чудово, — всміхнувся Крейг, хоч його посмішка більш нагадувала оскал хижого звіра перед здобиччю. Хоча, десь так і відчував себе лерд. Він був хижаком, а дівчина — здобиччю. І він був певним, що вже цієї ночі ця здобич потрапить в його пастку. Особливо зважаючи на те, що стан її здоров’я не такий вже й поганий.

Черговий тріск рознісся над долиною й за мить залу осяяла блискавка. Шила пискнувши різко зробила крок вперед й перечепившись почала падати.

Крейг підхопив дівчину інстинктивно. До долівки лишалось всього яких півметра. Тож, коли Шила впала на його дужі руки, то він навис над нею.

Не поспішаючи підвестися лерд розглядав дівчину зблизька. В її глибоких блакитних очах все ще переливався страх. Однак було в тому погляді ще щось знайоме. Але розгадувати цього Крейг не поспішав. Його думки полонили хіть, бажання й пухкі рожеві вуста, які так і манили до себе.

Забувши про те, що його одяг мокрий Крейг притиснув тендітне тіло й практично поцілував дівчину. Та в цю мить неподалік почувся шум й наче пробудившись Крейг різко випрямився та поставив на ноги дівчину. Вони обоє важко дихали й їх погляди все ще спрямовувалися один в одного.

— Іди у свою кімнату, Шило, — хрипло промовив Крейг.

— Але… Гроза… — дівчина запнувшись підвела погляд до вікна за яким все ще вирувала негода.

— Іди, Шило, — повторив Крейг, — Я переодягнусь і складу тобі компанію… Щоб не так страшно було. Заодно й поговоримо…