5

За вечерею лерд був небагатослівним. День виявився багатим на неприємні події. Тож Крейґ бажав якомога швидше закінчити його. Тим паче, що вранці йому не вдалося відіспатися, а події впродовж дня лиш додали втоми. Тож, поївши нашвидкоруч він попрямував до своїх покоїв. Щоправда, по дорозі він ще заглянув до незнайомки. Її привезли перед самою вечерею та розташували в невеликій кімнатці.

Коли Крейг увійшов до неї, то дівчина лежала на ліжку й, судячи з усього, спала. Крейг невдоволено стиснув вуста та нахмурив брови. Було очевидно, що сьогодні він вже нічого не дізнається від неї. Тож і це доведеться вирішувати завтра. Хоча, це може й на краще.

Ще раз кинувши погляд на непритомну красуню лерд вийшов обережно прикривши за собою двері.

В покоях на нього чекав Джеймі.

— Давайте я допоможу, — кинувся він до Крейга, хоч той не зронив ні слова. Зрештою, хлопчик часто допомагав лерду роздягатися. В основному через те, що в такі моменти він міг потримати в руках усю зброю лерда.

От і зараз, коли взяв у Крейга його піхви з мечем, то ніс його до скрині так, наче тримав в руках усе багатство світу. А зупинившись не поспішав класти зброю хоч на мить уявляючи себе таким же вмілим та великим воїном як лерд.

— Гей, краще поклади його на місце, — зауважив Крейг помітивши як Джеймі потягнув руку аби витягти меч з піхов. Розумів цікавість хлопця. Адже й сам часто вчиняв подібно до нього. Проте хлопчик ще був не готовий користуватися клеймором. І чудово знав про це. Та все ж цікавість брала гору, — Аби стати хорошим воїном, ти маєш контролювати свої бажання, — повчально промовив лерд.

Джеймі здригнувся зрозумівши, що лерд спіймав його на гарячому, але зброю не кинув. Навпаки, сильніше стиснув, а тоді обережно поклав на місце. І лиш тоді повернувся до лерда намагаючись опанувати жаль та розчарування, які виднілись на його обличчі.

Крейг був незворушним. Він подавав речі, які стягував з себе, Джеймі поки не лишився в туніці та штанях. Лігши в ліжко він закрив наглухо поліг та закрив очі сподіваючись якомога швидше заснути. Та в мить, коли почав впадати в сон він відчув як на його плече лягає рука. Різко повернувшись він простягнув свою руку аби спіймати ту, що осмілилась залізти в його ліжко, але нікого не було. Тоді Крейг відсунув поліг й взяв свічку, що горіла на столику поруч з ліжком. Освітивши ліжко він пересвідчився в тому, що воно пусте. Під здивований погляд Джеймі, що ночував в його покоях, він заглянув по іншу сторону ліжка.

— Ви щось загубили? — запитав хлопчина спостерігаючи за тим як лерд оглядає кімнату, — Я допоможу…

— Тут був хтось крім мене? — врешті зупинившись промовив Крейг.

— Марі вранці мала прибрати. А так — ні, — знизав плечима Джеймі. Зрештою всі знали про те, що в покої лерда можуть зайти лиш обрані особи. Свого часу він навіть пишався тим, що міг не лише заходити до покоїв лерда, а й ночувати тут.

Крейг потер підборіддя. Джеймі брехати не міг. Але й відчуття були надто реальними. Невже йому так реалістично привиділося?! Скоріше за все так і є. Він звик проводити час із жінками. А тут ще й втома. Тож просто наклалося…

Переконавши самого себе в тому, що він втомлений, а не божевільний, Крейг ще раз поглянув на ліжко й поставивши свічку на місце повернувся на ліжко. Цього разу він заснув без проблем. Однак сни снились якісь дивні. Чого варта лишень річка, яка змінила напрям течії! Що це означало Крейг не розумів. Та й розбиратися не було коли. Адже йому сповістили, що незнайомка отямилася й намагалась втекти.