2

Рафаель вийшов в замку лерда наче ошпарений. Звісно він мав сподівання на те що лерд, як і годиться, одружиться з його донькою. Тільки от Мюрей не лише відмовився одружуватися з Селією, а й заперечив те, що був першим чоловіком у неї. 

Повернувшись до табору Рафаель на ходу гукнув своїм людям про те щоб вони збиралися у дорогу.

— Ми достатньо провели часу тут, — вигукнув їм на ходу.

Звиклі до кочового способу життя, цигани не надали значення тому через що барон вирішив рушати з місця. Хоча були й ті, хто здогадувався через що вони від’їжають. Адже бачили як на сході сонця донька барона поверталася до табору. Подальша сварка Рафаеля та Селії лиш підтверджувала підозри.

Селія з нетерпінням чекала батька у їхній палатці. Після того як зловив її на тому що вона повертається додому та ще й заплакана він влаштував їй допит. Звісно ж довелося зізнатися де та з ким провела ніч.

Хоч цигани були тут чужим народом на цих землях та все ж чутки доходили і до них. Рафаель чув про звабливу натуру лерда. Але не зважав. Як мінімум із вдячності за призисток. Та й то була особиста справа лерда. Була. До того моменту, як під чари звабника потрапила його донька.

Селії було достатньо поглянути на спохмурніле обличчя батька, як все стало зрозуміло.

— Він відмовився? — видавила з себе, хоч безглуздо було сподіватися на протилежне. Зрештою Крейг попереджав про те, що їх зв’язок всього лиш розвага. Не більше. Батько стиснув вуста й в грудях дівчини похолоділо, — І що тепер?

— Йому так просто це не минеться. Шейла допоможе.

Те, що чаклунка щось поробить лерду, було невеликою втіхою. Та все ж Селію цікавило інше.

— А я? Що зі мною? — її голос затремтів хоч як дівчина намагалась не видавати свого хвилювання.

Рафаель, повернувшись спиною до доньки почав складати свої речі. Гарячково перебираючи та складаючи небагаті сумки він відтягував з відповіддю. В першу чергу через те, що було складно самому собі наважитись відповісти.

— Батьку…

— Що? — гнівно вигукнув Рафаель ховаючи за ним біль та відчай, — Ти знаєш наші правила! То для чого питаєш тепер? Хочеш почути? Так ось: смерть чи вигнання. Ось, що чекає на тебе.

Серце цигана гупало з шаленою швидкістю й водночас краялось та кровило. Як же так сталося, що він не вгледів єдиної доньки?

— Я на смертному одрі твоєї матері поклявся… І не стримав… Не догледів… Як ти могла?

Уривки фраз, що були вирвані з монологів, які вів в думках, для Селії відчувались наче удари. З дитинства дівчина славилась своєю красою. Їй подобалося як на неї заглядаються юнаки. А коли підросла, то зрозуміла, що своєю красою може керувати чоловіками. Доволі швидко зрозуміла як можна від них отримати бажане. Звісно, з циганами свого табору вона хіба фліртувала. А от з чужинцями було по іншому. 

Їй відразу приглянувся лерд Мюрей. І, хоч той за чутками, був ласий до жінок, не стала чекати його уваги й сама проявила ініціативу. Як і очікувала Крейг був не лише вмілим, а й щедрим. Звісно, хоч і попередив, та все ж з часом почала мріяти про більше. Коли ж повідомив про розрив та без жалю пішов, не стрималась, дала волю емоціям. А разом з тим втратила обачність та втрапила батькові на очі у не підходящий момент. Була ще надія на те, що розмова з батьком розтопить серце Крейга, та дива не сталось.

— Дозволиш? — вхід до палатки привідкрився й в ньому з’явилась голова Шейли. На смуглявому обличчі були намальовані яскраві смужки, очі підведені чорною фарбою, а волосся закручене в тугий вузол на маківці. Рафаель хитнув рукою дозволяючи увійти.

— Селіє, вийди, — сухо наказав врешті опанувавши голос.

Та повагавшись все ж вийшла з палатки. Переконавшись, що дочка вийшла Рафаель дістав невеликий мішечок з монетами.

— Я хочу бути певним, що моє прокляття подіє. Ти можеш зробити це?