65

Після відходу одного-єдиного візитера, мій затуманений зіллями розум заволік мене в темряву. І під заспокійливий шелест дощу я поринула в дрімоту. А потім сон повністю затягнув мене у свої володіння.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Мені снилися прекрасні землі. Дивні та далекі. І я точно знала, що у всьому Азероті я не знайду нічого подібного. Але так було не завжди.                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Колись давно наша планета виглядала саме так: не зіпсована цивілізаціями та змінами дика природа, непідвладна ні людині, ні звірові. І вижити в цих лісах могли тільки найстійкіші, найсильніші та найвитриваліші.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Це була колиска всього живого планети. А потім вона була безповоротно втрачена тими, хто не міг пам'ятати.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Висока трава шелестіла під моїми м'якими лапами. А листя на гілках велетенських дерев танцювало від дотику вітру і підспівувало лісовим птахам, вносячи в загальну какофонію звуків і свою лепту.                                                                                                                                                                                

Якби я мала вибір, я б залишилася тут назавжди. Але я розуміла, що для цього мені доведеться померти в тому, іншому світі. А на тому світі в мене було ім'я. І я вміло володіла своїм ремеслом. Там у мене залишилися друзі. Там я кохала.                                                                                                                                                                                                                                                                                  

А тут?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Тут переді мною безкраї ліси, повні здобичі. І подібні мені, щоб зрозуміти яких не потрібні слова. Тут не було місця брехні, підступності та зрадам.                                                                                                                                                                                                                                                                          

Тут тільки сила у власних м'язах, непохитність характеру та голод, який вимагає полювати.                                                                                                                                                                                         

А ще ловитва. З давнім богом Голдрінном. Між небом та землею. Полювання за Самою Елуною, місячною богинею. І ціла вічність попереду.                                                                                                                                                                                                                                                                    

Я залишилася б тут назавжди. Але розуміла, що це неможливо.                                                                                                                                                                                                                                       

Кілька стусанів у боки виривали мене з видіння прекрасного і дикого світу. Не болючі, але відчутні, вони не дозволяли заснути знову.                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Я прийшла до тями, знерухомлена колодками. Смикнулася кілька разів, але навіть не з метою вибратися, а швидше підкоряючись рефлексу.                                                                                                                                                                                                                                                                    

Картина довколишнього, ще пливла перед очима, а зовнішній світ не встиг набути чітких рис, коли я побачила перед собою короля.                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Навіть ще не побачила, але відчула. Йому не потрібно було нічого говорити, а я просто втягла носом повітря, розкладаючи запахи на складники.