48

— Своєю пропозицією ви застали мене зненацька, лорде Годфрі, — вирішила зізнатися я.                                                                                                                                                                                    

Дати йому трохи правди, щоб за нею заховати брехню. Дієвий прийом. Завжди працює.                                                                                                                                                                               

— Гадаю, зараз невідповідний час для поспішних рішень, — погодився співрозмовник.                                                                                                                                                                                                 

Я знову смикнула рукою, і цього разу він розтиснув пальці.                                                                                                                                                                                                                                                  

— Але я наполягатиму, щоб ви його прийняли якнайшвидше, — губи лорда розтягнулися в холодній усмішці. — І дуже сподіваюся, що ваше рішення буде правильним.                                                                                                                                                                                                                                         

Я нічого не відповіла. У мене не було слів. Тільки дивилася в очі Вінсента, за спиною чула голос Ліама. І, на жаль, він не здавався мені порятунком від усіх бід. Бо, знову ж таки, якщо навіть для принца ніч, яку він провів зі мною, була не швидкоплинною забаганкою, навряд чи він вважатиме, що я варта того, щоб стати на шляху Годфрі та його бажань. Ліам не стане через мене роздмухувати пожежу конфлікту, що й так давно назріває між його сім'єю і найвпливовішим лордом країни. І хоч багато хто був упевненим у тому, що Годфрі беззастережно вірний Генну Сивогриву, я, як права рука Тесс, знала, що Вінсент далеко не завжди був згоден з рішеннями короля, про що висловлювався йому в очі, не соромлячись.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

— Обов'язок кличе мене, — натякнула я вельможі, щоб не викликати в нього підозр і своєю покірністю притупити пильність.                                                                                                                                   

Він лише кивнув, даючи зрозуміти, що відпускає.                                                                                                                                                                                                                                                                      

Я розвернулася і широким кроком пішла в бік короля, гарячково міркуючи, як же мені виплутатися із ситуації, що склалась.