35

Вистежувати воргенів, які ховалися в тінях, було справою дуже клопіткою. Але завдяки мастифу я впоралася досить швидко.                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Сутінки вже опустилися на вулиці міста щільним покровом. І сховатись було досить легко, навіть такому величезному створінню як ворген. Вони були вищими за людей і більшими. До того ж шерсть більшості з них була темного забарвлення, що спрощувало дію.                                                                                                                                                                                                                                            

Однак я на власні очі переконалася у здатності цих звірів вкриватися тінями. Адже я навчалася подібного багато років, поки змогла опанувати всі техніки досконало. Це могло означати як те, що така здатність була вродженою, у чому я дуже сумнівалася, як і те, що їх подібному хтось навчив, що ймовірніше. І цей хтось — божевільний маг Аругал, якщо додати до всього іншого слова Ліама. Отже, він тримав таких чудовиськ зовсім поруч із нашим домом, а ми й не здогадувалися. Потрібно буде неодмінно обговорити про це з принцесою за першої ж нагоди. Хоч я й упевнена, що король та його наближені вже в курсі про всі сильні й слабкі сторони нашого супротивника, вони мають свій фронт. А у таких, як я і Тесс Сивогрив — свій.                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Я повернулася в арсенал Краулі і доповіла Лорні про свій успіх. Якщо його можна було назвати таким.                                                                                                                                                                           

— Семеро, — видихнула вона вражено. — Я знала, що цих тварюк багато, але не думала, що настільки.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

— І це лише поряд з нами, — уточнила я. — Вони дуже небезпечні, Лорно, — я попередила подругу, дуже не хотіла, щоб вона постраждала.                                                                                                                                                                                                                                                                                         

— Потрібно вивести мирних жителів якнайдалі від міста та зачистити вулиці, — кивнула дівчина.                                                                                                                                                                                          

— Згодна, — натягнуто усміхнулася я, — але вирішувати це будемо не ми з тобою, а король.                                                                                                                                                                                               

— Певна річ, — Лорна усміхнулася всього на секунду, після чого знову стала серйозною. — Час настав, — вона подивилася на мене з вдячністю, — далі я впораюся сама. Повідом короля Сивогрива, що арсенал мого батька у його розпорядженні. Тут достатньо гармат, щоб відкинути воргенів звідси прямо в Північне море.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Я усміхнулася її запалу. Темпераментна і така ж гаряча, як і її батько. Якщо все ж таки складеться так, що їхнє з Ліамом весілля все ж  відбудеться, я буду рада такій королеві. Хоч подібна думка боляче вколола серце. Але я звикла до цього болю, так само як і до того, що все, що я хочу, вже належить іншим. І не все, чого я бажаю, можна вкрасти або відібрати. Такою є моя реальність, і я змирилася зі своєю долею.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Короля я знайшла вже біля барикад неподалік арсеналу Краулі. І це був поганий знак, що ми відступали. Сивогрив вислухав мою доповідь, похвалив Краулі за правильне рішення і відправив мене знайти лорда Годфрі.